Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

Нормативна база

1. Кодекс законів про працю України
2. Цивільний кодекс України
3. ЗУ “Про пенсійне забезпечення”
4. ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”

Визначення поняття трудового договору

Відповідно до ст. 21 КзпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт.

Порядок укладення

Загальний порядок укладення трудового договору встановлено в статті 24 КЗпП, якою, зокрема, передбачено укладення такого договору, як правило, в письмовій формі. Водночас ця норма не забороняє укладати його в усній формі, крім випадків, коли дотримання письмової форми є обов’язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу або розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Залучення фізичних осіб до праці (крім укладення трудового договору) можливе також шляхом укладення з ними цивільно - правового договору (договорів цивільно-правового характеру). Зазвичай це договір підряду на виконання певної роботи або договір про надання послуг.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 ЦКУ такі договори між фізичною та юридичною особою мають укладатися в письмовій формі.

Сторони

Стороною трудового договору є роботодавець та робітник-тобто фізична особа.

Сторонами за цивільно-правовим договором є виконавець робіт та замовник. Виконавцем робіт за цивільно-правовим договором може бути як громадянин — фізична особа, так і організація — юридична особа.

Трудовий договір може бути:

• безстроковим, що укладається на невизначений строк;
• на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
• таким, що укладається на час виконання певної роботи (ст. 23 КзпП України)

Предмет договору

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. По закінченні виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

За цивільно-правовим договором виконавці робіт до штату роботодавця не включаються. Вони самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконують роботу на свій ризик. З чого слідує, що цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Таким чином, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт. За трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов'язаний виконувати будь-як роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.

За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (статті 139–152 КЗпП), тобто адміністрація контролює сам процес виконання працівником його обов’язків.

Оплата праці

За трудовим договором роботодавець виплачує заробітну плату. Розмір заробітної плати не може бути нижчим законодавчо встановленого мінімуму, оплата проводиться в строки передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у в'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.