Скасування запобіжного заходу у зв’язку з обміном підозрюваного, обвинуваченого як військовополоненого

Нормативна база:

• Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949.
• Кримінальний процесуальний кодекс України.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора» (має гриф «Для службового користування»).
• Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 «Про затвердження Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими».

Основні законодавчо визначені поняття

Відповідно до статті 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України):

♦ підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень;

♦ обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України.  

Правовий статус військовополоненого визначено Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 року.

В українському законодавстві визначення поняття військовополонених надано в Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164.

Так, військовополонені - це особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з категорій:

• особовий склад збройних сил сторони конфлікту, а також члени ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил;
• члени інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема члени організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
• ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
• вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
• вони носять зброю відкрито;
• вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни;
• члени особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує;
• особи, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільні особи з екіпажів військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком;
• члени екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітани, лоцмани та юнги, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права;
• жителі неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.

Особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого - будь-яка особа, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого та яка включена відповідним уповноваженим органом до списку для обміну як військовополонений (пункт 28 частина перша статті 3 КПК України).

Відповідно до п. п. 1 та 4 Положення «Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257, повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (далі - уповноважений орган).

Рішення про затвердження списку для здійснення передачі військовополонених ворогів та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, приймається відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора» (має гриф «Для службового користування».

Порядок скасування запобіжного заходу

Якщо уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого, прокурор має звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування запобіжного заходу, який щодо нього обирався, у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про обмін та в порядку, передбаченому статтями 184 та 132 КПК України.

Слідчий, який здійснює досудове розслідування щодо підозрюваного-військовополоненого після того, як уповноваженим органом прийнято рішення про його передачу для обміну як військовополоненого та підозрюваним надано письмову згоду на проведення такого обміну, має зупинити досудове розслідування щодо цього підозрюваного вмотивованою постановою за погодженням з прокурором. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 280 КПК України таке рішення оскарженню не підлягає.

До клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу обов’язково додаються:

1. матеріали, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого;
2. письмова згода підозрюваного, обвинуваченого на проведення обміну як військовополоненого.

Копія клопотання та доданих до нього матеріалів надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом в день його надходження до суду за обов’язкової участі прокурора.

Слідчий суддя, суд, перевіривши обставини, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого та надання підозрюваним, обвинуваченим згоди на такий обмін, виносить ухвалу про скасування запобіжного заходу та передачу особи під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення її обміну як військовополоненого (стаття 201-1 КПК України).

У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 201-1  КПК України, підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений та переданий під нагляд уповноваженого органу, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Права на оскарження ухвали слідчого судді чи суду про скасування запобіжного заходу щодо військовополоненого, який підлягає обміну законодавством не передбачено.

Подальше тримання та заходи щодо поводження із звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441 затверджено Порядок здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, який має гриф «Для службового користування».

Водночас, з метою притягнення до кримінальної відповідальності військовополонених, які вчинили воєнні злочини, після того, як обмін підозрюваного, як військовополоненого проведений або такий обмін не відбувся, зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого або прокурора (частина перша статті 282 КПК України).