Запобіжні заходи: поняття, система, характеристика та підстави і умови застосування

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття запобіжних заходів

Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Запобіжні заходи застосовуються в тих випадках, коли особа ще не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (діє принцип презумпції невинуватості коли особа є  невинуватою). Тобто застосування запобіжних заходів не повинно розцінюватися як покарання, а вважається тільки певними обмеженнями особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених коментованою статтею, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК), а до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру також - поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 КПК України).

Система запобіжних заходів

Запобіжними заходами є:

  1. особисте зобов'язання;
  2. особиста порука;
  3. застава;
  4. домашній арешт;
  5. тримання під вартою.

Ознаки запобіжних заходів:

  • може бути застосовано виключно щодо підозрюваного, обвинуваченого, засудженого ( на відміну від  заходів забезпечення кримінального провадження: застосовуються також щодо свідків, потерпілих, осіб, у володінні яких знаходяться речі та документи щодо яких винесено рішення про тимчасовий доступ;
  • мають персональний характер (обмежують особисті права суб'єктів кримінального провадження щодо яких застосовуються);
  • характеризуються підставами та метою застосування, визначеними в ст. 177 КПК України;
  • в  порівнянні з іншими заходами забезпечення кримінального провадження, мають більший рівень  примусу, оскільки  пов'язані з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність.

Характеристика, підстави та умови застосування запобіжних заходів

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України.  

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про попереднє ув’язнення" щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 № 2111-IX, який набрав чинності 8 березня 2022, було внесено ряд змін та доповнень до КПК України, зокрема ст. 615 КПК України викладено в новій редакції, яка на відміну від попередньої редакції, охоплює не тільки режим досудового розслідування, а й продовження строків тримання під вартою під час судового провадження. Стримування збройної агресії РФ стосується тепер не тільки Донецької та Луганської областей, а усієї території України. Умовою, застосування цього режиму,  є введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав та виникнення об’єктивної неможливості реалізації ряду повноважень дізнавачами, слідчими, прокурорами, слідчими суддями, судами.

Особливий режим застосовується при неможливості виконання повноважень слідчим суддею. У разі виникнення такої ситуації, - вони виконуються керівником органу прокуратури за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, у виняткових випадках коли особа підозрюється/обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може привести до втрати слідів кримінального правопорушення або втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів.

Для обрання запобіжного заходу застосовується система фактичних підстав:

1. наявність доказів вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального правопорушення;

2. докази наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові кримінальні правопорушення або протидіяння розслідуванню;

3. доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Слідчий суддя, відповідно до приписів ч. 3 ст. 176 КПК України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу оцінюються в сукупності всі обставини, у тому числі:

  1. вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
  2. тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
  3. вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
  4. міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
  5. наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
  6. репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
  7. майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
  8. наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
  9. дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
  10. наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
  11. розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
  12. ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Порядок направлення клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Кримінальним законодавстаом встановлюється правило невідкладного розгляду слідчим суддею, судом клопотання про застосування певного запобіжного заходу, яке реалізується залежно від обставин двома варіантами його визначення:

1) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного чи обвинувачуваного (коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою);

2) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту, коли клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, а рівно і клопотання подане підозрюваним, обвинуваченим чи його захисником надійде до суду (буде зареєстровано у канцелярії), якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Стосовно запобіжних заходів, в рамках новел Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про попереднє ув’язнення" щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану» передбачено обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України; крім того, у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких та особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може привести до втрати слідів кримінального правопорушення або втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів. Ці повноваження виконуються з урахуванням вимог глави 37 КПК України, тобто особливого порядку кримінального провадження.

Ухвала про застосування запобіжних заходів складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної та має містити усі передбачені законом реквізити. Ухвала про застосування запобіжних заходів складається щонайменше у п'яти примірниках: перший - приєднується до матеріалів кримінального провадження (надається слідчому), другий - залишається у суді, третій - направляється адміністрації місця досудового ув'язнення чи іншого органу виконання ухвали, четвертий - прокуророві, п'ятий - має бути вручений підозрюваному (обвинуваченому).

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови прокурора про тримання під вартою, прийнятої у порядку ст. 615 КПК України, може бути продовжений до одного місяця керівником органу прокуратури за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

Особисте зобов'язання - найбільш м'який запобіжний захід, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у прийнятті від обвинуваченого або підозрюваного письмового зобов'язання про те, що він не буде ухилятись від слідства і суду та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, наприклад, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю тощо.

Особиста порука - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони, по-перше, зобов'язуються за необхідності доставити підозрюваного чи обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд, на першу про те вимогу, а, по-друге, поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ч. 5 статті 194 КПК України.

Домашній арешт - застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Застава -   полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та застосовується до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Тримання під вартою - винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 КПК України.

Відкликання, зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.

Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням (ст.185 КПК України)

У разі неможливості проведення підготовчого судового засідання, обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не довше ніж на два місяці. У випадку закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливістю розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не довше ніж на два місяці.

Листом Верховного Суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22«Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» деталізовано порядок розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжного заходу в частині участі підозрюваного у такому судовому засіданні.

Пунктом  7 Листа передбачено, що якщо через об’єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК України, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою інших засобів, але при цьому звернути увагу на роз’яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов’язків.

Положення другого абзацу зазначеного пункту, ВС дозволяє судам розглядати в умовах воєнного стану клопотання про обрання запобіжних заходів без участі підозрюваного, «з належною мотивацією такої процедури розгляду».