Розміщення на земельних ділянках, облаштування та перевезення пасік

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук

Нормативно-правова база

  1. Земельний кодекс України
  2. Лісовий кодекс України
  3. Закон України «Про бджільництво»
  4. Закон України «Про оренду землі»
  5. Наказ головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001 № 9 " Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл

Поняття "пасіка" та види пасік

Па́сіка — господарство (ферма) для розведення бджіл.

Законом України "Про бджільництво" визначені такі види пасік:

  1. Племінна пасіка - пасіка, призначена для розмноження, поліпшення та виведення бджіл певної породи, збереження існуючого генофонду бджіл;
  2. Товарна пасіка - пасіка, призначена для одержання продуктів бджільництва;
  3. Племінний бджолорозплідник - племінне бджільницьке підприємство, спеціалізоване на виведенні бджолиних маток і формуванні бджолиних сімей на продаж.

Відповідно до положень Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, за виробничим напрямком пасіки розрізняють:

  1. Медотоварні - призначені для одержання продуктів бджільництва (товарного меду, воску бджолиного, прополісу, маткового молочка, бджолиної отрути, збору пилку);
  2. Запилювально-медові, де бджоли використовуються для запилення садів, ягідників і ентомофільних сільськогосподарських культур і для виробництва меду;
  3. Запилювальні пасіки - призначені для запилення бджолами культур закритого ґрунту (в теплицях, парниках тощо);
  4. Репродукторні (розплідники) - для відтворення бджіл (виведення бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка);
  5. Племінні - для розмноження, поліпшення і виведення бджіл певної породи, зберігання генофонду бджіл, що існує, виведення племінних бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка;
  6. Карантинні - для витримування бджіл у карантині.

Крім того, за місцем розташування пасіки розподіляють на:

  1. Стаціонарні - які мають постійне місце знаходження;
  2. Кочові - які здійснюють періодичний переїзд з однієї медоносної бази на іншу.

Опис суттєвих аспектів при розміщенні пасік на земельних ділянках

  • Фізичні та юридичні особи можуть розміщувати пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
  • Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою.
  • Розміщення пасік на землях лісового фонду здійснюється безоплатно з урахуванням вимог Лісового кодексу України.
  • Перевезення пасік до медоносних угідь здійснюється відповідно до ветеринарно-санітарних правил за погодженням з власником або користувачами земельних ділянок.
  • Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.
  • Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
  • Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку.

Місця для пасіки та правила розміщення

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщення пасіки може здійснюватися на земельних ділянках, які належать особам на правах власності або користування, на земельних ділянках інших власників або користувачів (за їх згодою) або на землях лісового фонду.

Згідно Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 pоку № 173 розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів для бджільницьких об'єктів становлять 300 метрів.

Згідно Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, пасіку можна розміщувати у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 метрів від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання. Відстань від товарної пасіки до репродуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км.

Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім’ю потрібно 30-35 м², залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір’ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.

Бджіл утримують у типових, справних, пронумерованих, пофарбованих вуликах. Для фарбування використовують білу, блакитну і жовту фарби. На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10-15% від загальної кількості бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менше 30% від загальної кількості рамок).

Вулики встановлюють на підставках не нижче 30 см від землі, на відстані не більш 3 м один від одного і 6 - 10 м між рядами. Перед льотками роблять площадки розмірами 0,5 х 0,5 м. Трупи бджіл і сміття на цих площадках збирають і спалюють. Для підтримки належного ветеринарно-санітарного стану на стаціонарній пасіці розміщають пасічний будиночок, а на кочовій - кочову будку. Пасіку забезпечують предметами і засобами особистої гігієни і дезінфекції (перекис водню, 1%-ний розчин хлораміну тощо), обладнують дезінфекційну площадку, закриту яму (для стічних вод), туалетне приміщення для бджоляра.

На території пасіки відводять ділянки для розміщення контрольного вулика (навіс 1,5 х 2 м), поїлок для бджіл. На території стаціонарної пасіки необхідно мати приміщення для зберігання порожніх стільникових рамок, а також стільників з медом і пергою, тари, бджолярського інвентарю, дезінфекційних засобів.

У місцях із холодною тривалою зимою на пасіці будують зимівник (бджоляник) - сухе приміщення, що не промерзає, обладнане припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує підтримку заданих параметрів мікроклімату: температури 0 - 40 град. C, відносної вологості не вище 75-85%, повітрообміну на 1 родину бджіл - 0,4 куб. м/год.

У випадку розміщення пасіки в лісі, відповідно до положень Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України

Найбільш придатними для розміщення пасік є мішані ліси з наявністю медоносів: липи, клена, верби, горобини, жимолості, крушини, глоду, чорниці, малини, вересу, калини, терну тощо.

Період розміщення вуликів і пасік визначається залежно від календарних термінів цвітіння медоносів.

Місця розміщення вуликів і пасік визначаються постійними користувачами земельних ділянок лісового фонду з урахуванням умов ведення лісового господарства та спеціального використання лісових ресурсів.

З метою раціонального використання медоносів лісу і лучного різнотрав'я ділянки для розміщення вуликів і пасів виділяються переважно на узліссях, галявинах і інших не вкритих лісовою рослинністю землях.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про бджільництво" розміщення пасік на землях лісового фонду здійснюється безоплатно з урахуванням вимог Лісового кодексу України .

Розміщення пасік у місцях масового відпочинку людей забороняється.

Перевезення пасік

На місця медозбору й запилення бджолині сім'ї доставляють усіма видами транспорту (автомобільним, залізничним, річковим та повітряним) відповідно до правил перевезення тварин і сировини тваринного походження, що діють на цих видах транспорту.
До перевезення на місця медозбору й запилення допускають здорові бджолині сім'ї з господарств (районів), благополучних щодо хвороб бджіл, при яких вводяться карантинні обмеження.
З дозволу Державного департаменту безпечності харчових продуктів ветеринарної медицини допускається, як виняток, кочівля здорових бджіл неблагополучної пасіки в неблагополучну щодо даної хвороби зону на спеціально відведені місця, віддалені від благополучних пасік на відстань не менше 15 км.
Перевезення (кочівля) бджолиних сімей у прикордонну зону глибиною не менше 15 км до державної межі і з цієї зони в глиб країни забороняється.

Дозвіл на перевезення

Дозвіл (ветеринарне свідоцтво або довідка) на перевезення бджолосімей, медозбір і запилення сільськогосподарських культур усередині адміністративного району дає головний ветеринарний лікар цього району, а під час перевезення в інші райони - ветеринарний орган області (в АР Крим - органи державного управління з питань ветеринарної медицини республіки). Міжобласні перевезення проводяться за узгодженням із відповідними управліннями ветмедицини областей.
Кочівля бджолосімей за межі держави погоджується з державним органом управління з питань ветеринарної медицини держави, куди ввозяться бджоли для запилення і медозбору.
Власникам пасік бджолосімей, що перевозяться, видається у встановленому порядку ветеринарне свідоцтво за формою N 1-вет (при перевезенні у межах адміністративного району - довідка), яке підтверджує благополуччя пасік і місць їх вивозу щодо заразних хвороб бджіл. Свідоцтво видається не раніше ніж за три дні.

Судова практика, щодо спорів про розмішення пасік

Див. також