Право на медичну допомогу не за місцем реєстрації: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 7: Рядок 7:
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/349/92 Указ Президента України від 15.06.1992 № 349 "Про Клятву лікаря"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/349/92 Указ Президента України від 15.06.1992 № 349 "Про Клятву лікаря"]
== Право на доступність медичної допомоги ==
[https://phc.org.ua/uploads/files/hartia.pdf Стаття 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року], визначає, що кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров’я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою.<br>
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 49 Конституції України], відповідно до якої кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 283 ЦКУ] - фізична особа має право на охорону її здоров’я, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 284 ЦКУ] – фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.


== Право на доступність медичної допомоги ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ч. 4 ст.4 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], до основних принципів охорони здоров'я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я.<br>
Ст. 2 [https://phc.org.ua/uploads/files/hartia.pdf Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року], визначає, що кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров’я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою.
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги.<br>
 
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349/92 п.1, п.2 указу Президента України "Про Клятву лікаря" від 15.06.1992 року № 349], лікар зобов’язується надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, бути безкорисливим і чуйним до хворих.<br>
Згідно ст. 49 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], відповідно до якої кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 283 ЦКУ] - фізична особа має право на охорону її здоров’я, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 284 ЦКУ] – фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.
Крім того, в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"], зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.  
 
Відповідно до ч. 4 ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], до основних принципів охорони здоров'я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я.<br>
Відповідно до ст. 38 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги.
 
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349/92 п.1, п.2 указу Президента України "Про Клятву лікаря" від 15.06.1992 року № 349], лікар зобов’язується надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, бути безкорисливим і чуйним до хворих.
 
Крім того, в ст. 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"], зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.  
== Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації ==
== Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації ==
[[Файл:Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації.jpg|200px|thumb|left|Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації]]
[[Файл:Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації.jpg|200px|thumb|left|Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації]]
Пацієнт має право звернутись до адміністрації лікарні '''із письмовою заявою''' на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік, надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання. В тексті заяви можна зробити посилання на ст. 38 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"].
Пацієнт має право звернутись до адміністрації лікарні '''із письмовою заявою''' на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік, надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання. В тексті заяви можна зробити посилання на вищезгадану [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 статтю 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"].
 
Окрім цього, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги у відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України "Про екстрену медичну допомогу"], кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги.
 
Ч. 6 ст. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 ЗУ Про екстрену медичну допомогу] встановлює, що медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи.
== Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги==
Якщо пацієнту відмовляють надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання, то це може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за відмову у наданні медичної допомоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 139 Кримінального кодексу України] - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого).  


Також ст. 140 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Письмова заява повинна відповідати вимогам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» та містити наступну інформацію:


Крім цього, ст. 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу, що, зокрема, виявляється в незаконній вимозі оплатити медичну допомогу в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я.
* прізвище, ім’я, по батькові;
* фактичне місце проживання громадянина;
* номер телефону;
* викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
* дата і підпис.


Варто зазначити, що згідно ст. 34 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], '''лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта''', якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, '''але лише за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення'''.
До заяви додайте документи, які підтверджують фактичне проживання, наприклад, договір оренди або довідку з місця роботи.<br>


== Див. додатково: ==
Окрім цього, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги у відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України "Про екстрену медичну допомогу"], кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги.<br>


* [[Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу]]
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Частина 6 статті 3 даного закону] встановлює, що медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи. <br>
== Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги==
Якщо пацієнту відмовляють надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання, то це може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за відмову у наданні медичної допомоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 139 Кримінального кодексу України] - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого). <br>
Також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 140 Кримінального кодексу України] передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.


Крім цього, ст. 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу, що, зокрема, виявляється в незаконній вимозі оплатити медичну допомогу в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я.<br />
Варто зазначити, що згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"], '''лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта''', якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, '''але лише за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення'''.<br />
'''Див. додатково:''' [[Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу]].
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]

Версія за 09:38, 26 вересня 2022

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Європейська хартія прав пацієнтів
  3. Цивільний кодекс України
  4. Кримінальний кодекс України
  5. Закон України "Про екстрену медичну допомогу"
  6. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"
  7. Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"
  8. Указ Президента України від 15.06.1992 № 349 "Про Клятву лікаря"

Право на доступність медичної допомоги

Стаття 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року, визначає, що кожен має право на доступність медичних послуг, яких він/вона потребує за станом здоров’я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою.
Згідно ст. 49 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а також ст. 283 ЦКУ - фізична особа має право на охорону її здоров’я, ст. 284 ЦКУ – фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я", до основних принципів охорони здоров'я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я.
Відповідно до статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я", кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги.
Згідно п.1, п.2 указу Президента України "Про Клятву лікаря" від 15.06.1992 року № 349, лікар зобов’язується надавати медичну допомогу всім, хто її потребує, бути безкорисливим і чуйним до хворих.
Крім того, в статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації

Як отримати медичну допомогу не за місцем реєстрації

Пацієнт має право звернутись до адміністрації лікарні із письмовою заявою на ім’я головного лікаря, в якій викласти прохання поставити її на облік, надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання. В тексті заяви можна зробити посилання на вищезгадану статтю 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я".

Письмова заява повинна відповідати вимогам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» та містити наступну інформацію:

  • прізвище, ім’я, по батькові;
  • фактичне місце проживання громадянина;
  • номер телефону;
  • викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
  • дата і підпис.

До заяви додайте документи, які підтверджують фактичне проживання, наприклад, договір оренди або довідку з місця роботи.

Окрім цього, у разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги у відповідності до Закону України "Про екстрену медичну допомогу", кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги.

Частина 6 статті 3 даного закону встановлює, що медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її потребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи.

Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги

Якщо пацієнту відмовляють надати медичну допомогу за місцем фактичного проживання, то це може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за відмову у наданні медичної допомоги (ст. 139 Кримінального кодексу України - ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого).
Також ст. 140 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Крім цього, ст. 184 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за порушення права на безоплатну медичну допомогу, що, зокрема, виявляється в незаконній вимозі оплатити медичну допомогу в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я.
Варто зазначити, що згідно ст. 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я", лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, але лише за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.
Див. додатково: Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу.