Порядок користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 10:26, 21 грудня 2016, створена Admin (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-II...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття прибудинкової території

Прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно Земельного кодексу України прибудинкові території багатоквартирних будинків відносяться до земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України, земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Крім цього, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Згідно ч.2 ст.89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Прибудинкова територія може перебувати у власності, у постійному або тимчасовому користуванні певних суб'єктів.

Суб'єкти права власності на прибудинкову територію

Суб'єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути територіальні громади - на землі комунальної власності і держава - на землі державної власності.
Окремо у ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України як суб'єкт права власності на прибудинкову територію зазначено об'єднання власників багатоквартирного будинку. При цьому вказана норма не передбачає виникнення права власності або права користування (навіть на умовах оренди) на прибудинкову територію у фізичних осіб. Однак коли в багатоквартирному будинку приватизовані всі квартири, то прибудинкова територія буде мати режим спільної часткової власності, суб'єктами якої стають власники квартир. У тому разі, коли в будинку приватизовані не всі квартири, виникає право спільної часткової власності на прибудинкову територію, суб'єктами якої є фізичні особи - власники квартир і власник земельної ділянки.
Через особливі властивості прибудинкової території багатоквартирного будинку здійснення права спільної часткової власності на неї буде мати певні особливості порівняно з традиційними об'єктами права земельної власності.

Особливості володіння, користування та розпорядження прибудинковою територією

Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. В тому разі, коли у багатоквартирному будинку приватизована частина квартир, суб'єктами договору є власники приватизованих квартир та власник прибудинкової території. Якщо в багатоквартирному будинку приватизовані всі квартири, то договір про спільну часткову власність на земельну ділянку має укладатись між співвласниками багатоквартирного будинку. Крім того, у багатоквартирному будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, функції такого договору може виконувати статут об'єднання, який має містити умови утримання та правила використання власниками - членами об'єднання прибудинкової території. А всі інші співвласники мають укладати договори з об'єднанням про порядок користування прибудинковою територією та її утримання.
Учасник спільної часткової власності на прибудинкову територію не має права вимагати виділення належної йому частки зі складу прибудинкової території і не має права на компенсацію за свою частку. Також він не має права на отримання в його володіння та користування частини спільної земельної ділянки. Частка співвласника у праві власності на прибудинкову територію відчужується у такому ж порядку, як і його частка у спільному майні багатоквартирного будинку. Тобто, по-перше, під час продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники не мають переважного права купівлі частки; по-друге, частка у праві власності на прибудинкову територію не може бути самостійним предметом цивільного обігу й відчужується тільки разом із житловим чи нежитловим приміщенням.