Порядок користування прибудинковою територією багатоквартирного будинку

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття "прибудинкова територія

Прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з Земельним кодексом України прибудинкові території багатоквартирних будинків відносяться до земель житлової та громадської забудови.
Земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 38 Земельного кодексу України).

Суб'єкти права власності на прибудинкову територію

Суб'єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути:
→ територіальні громади - на землі комунальної власності;
→ держава - на землі державної власності;
→ об'єднання власників багатоквартирного будинку.

До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності)

  • вимощення навколо житлового будинку;
  • смуга озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевий проїзд, тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин;
  • майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;
  • майданчики для сміттєзбірників;
  • майданчики для господарських будівель та споруд;
  • спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;
  • в’їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).

Право власності/користування прибудинковою територією

  • Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
  • Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, варто зауважити, що станом на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України так і не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, тому така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку (частина друга статті 89 Земельного кодексу України). Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Прибудинкова територія може перебувати у власності, у постійному або тимчасовому користуванні певних суб'єктів.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку співвласників багатокравтирного будинку є досить складною, навіть можна сказати неможливою з урахуванням особливостей ч.2 ст. 42 Земельного кодексу України, оскільки для реалізації відповідного права є необхідним отримання на це не лише згоди усіх 100% співвласників будинку, а й необхідність проходження відповідної процедури передбаченої законодавством щодо відведення земельної ділянки також усіма співвласниками багатоквартирного будинку.
Погодження документації прибудинкової території може здійснюватись у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування.