Перегляд вихідного коду сторінки Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі


== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України “Про інформацію”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”]
== Поняття доказів та доказування ==
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
<br />
Такі дані встановлюються такими засобами:<br />
1) письмовими, речовими і електронними доказами;<br />
2) висновками експертів;<br />
3) показаннями свідків.<br />
Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:<br />
* змісту доказів;
* процесуальної форми доказів;  
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту і
* процесуальної форми доказів.<br />
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.<br />
У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.<br />
У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.<br />
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.<br />
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.<br />
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.<br />
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа №917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
|}
== Зміст доказів ==
Зміст доказів — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги ізаперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до  ЦПК України процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених авторських прав на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам авторського договору самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.
Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів — це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування. 
Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування: 
а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); 
в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами –
всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі. Тому пропонується поділяти докази не тільки на особисті та речові, а й на отримані за допомогою технічних засобів і змішані. В цьому разі можна буде більш чітко
провести межу між різними видами доказів за джерелом доказу. Це положення з урахуванням способу отримання доказу може певною мірою свідчити про їх юридичну вірогідність.
Так, до особистих доказів пропонується віднести:<br>

* пояснення сторін;
* пояснення третіх осіб;  
* пояснення представників;
* пояснення заявників та заінтересованих осіб;
* пояснення заявника та боржника;
* показання свідків;
* висновки експертів;
* письмові докази, якщо при їх формуванні не застосовувались технічні
* прилади комп’ютерної техніки.<br />
Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.<br />
== Витребування доказів у цивільному процесі ==
'''Статтею 84 Цивільно процесуального кодексу України, визначені умови та випадки витребування доказів:'''
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6634#n6634 ЦПК України]. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.<br />
У клопотанні повинно бути зазначено:<br />
* 1) який доказ витребовується;<br />
* 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;<br />
* 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;<br />
* 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.<br />
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.<br />
Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/stru/paran6945#n6945 116-118 ЦПК України.]<br />
Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.<br />
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.<br />
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали.<br />
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.<br />
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази.<br />
У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.<br>
У випадках, передбачених законом, апеляційний загальний суд за місцезнаходженням доказів може витребувати докази на прохання третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбітражного) розгляду за згодою третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу у справі, що розглядається третейським судом (міжнародним комерційним арбітражем), у порядку, встановленому цією статтею.<br />
У разі задоволення відповідної заяви суд може зобов’язати особу, у якої такі докази витребовуються, надати такі докази безпосередньо третейському суду або міжнародному комерційному арбітражу або стороні, за заявою якої такі докази витребовуються, для подальшого їх подання третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу).<br />
В ухвалі про витребування доказів суд вирішує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осіб, пов’язаних із поданням відповідних доказів.<br>
{| class="wikitable"
|-
|Зверніть увагу!!! Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові й долучати їх до апеляційної скарги. Ці положення випливають з норми ч.3 ст.367 Цивільного процесуального кодексу, яка вимагає, аби докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд приймав лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
|}
<big>'''Дивись також:'''</big>   [[Електронні докази в цивільному процесі]]
[[Категорія: цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: суди]]