Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Актуальність питання

Належне забезпечення дотримання прав дітей та захист їх інтересів є одним з найважливіших завдань будь-якої держави.Згідно ст.4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає також встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди. А закріплення у спеціальній статті Кримінального кодексу України відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей відбулося через необхідність у державі підвищеного захисту дітей.

Важливим показником є наявність в Україні великої кількості дитячих будинків, притулків і шкіл-інтернатів. Діти-сироти і діти, що залишилися без турботи батьків, перебувають у цілковитій залежності від представників адміністрації або педагогічного персоналу, внаслідок чого невиконання чи неналежне виконання ними обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей може призвести як до завдання психологічних страждань, фізичних ушкоджень, так і до смерті дитини. У зв’язку із цим, важливим є подолання зазначених негативних явищ, що зумовлює актуалізацію кримінально-правових заходів протидії невиконанню чи неналежному виконанню обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Криміналізація діянь, передбачених ст. 137 КК України, обумовлює суспільна небезпечність злочинів проти дітей, яка насамперед полягає у тому, що злочинні дії спрямовано щодо дитини, яка в силу свого віку не може протидіяти злочинцю.

Кримінальна відповідальність

Стаття 137 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.

1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки,

- караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Правильне встановлення об’єкта злочину є важливим теоретичним та практичним питанням з огляду на те, що від чіткого визначення об’єкта залежить точне встановлення ознак складу злочину, з’ясування характеру злочину, ступеня його небезпечності для суспільства, правильної кваліфікації та відмежування від інших правопорушень і протиправних дій, оскільки його особливість та властиві йому якості дозволяють якомога повніше розкрити соціально-правовий зміст того чи іншого діяння і його юридичні ознаки. Так, об'єктом цього злочину є життя і здоров'я дітей.

Кваліфікуючими ознаками злочину згідно ч. 2 є смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. При цьому смерть неповнолітнього може настати як внаслідок злочинних дій інших осіб, так і внаслідок нещасного випадку (наприклад, утоплення, падіння у прірву) або самогубства. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, зникнення його безвісти тощо.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою своїх професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей, що спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого.

Під поняттям неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей слід розуміти недотримання закріплених в посадових інструкціях прав та обов'язків службовими та посадовими особами, на яких покладено обов'язок належної охорони життя та здоров'я дітей, їх добробут та безпечне проживання і перебування в місцях навчання, проживання, відпочинку тощо.

Варто визнавати істотною шкодою здоров'ю дитини є не лише порушення фізичного, а і психічного розвитку, останні хоча і не можуть бути прирівняні до тілесних ушкоджень, однак є перешкодою для здорового розвитку неповнолітніх, вибору професії тощо.

Суб'єктом злочину є особа, на яку покладено професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх. На практиці найчастіше (майже у 80% випадків) суб’єктами злочину, передбаченого ст. 137 КК України, є особи, які виконують саме професійні функції, а саме: няні, вихователі, вчителі, тренери, керівники туристичних груп.

3 суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю.У злочині, передбаченому ст. 137 КК, є така факультативна ознака суб’єктивної сторони як мотив, проте його особливістю є те, що він є багатоаспектним, опосередкованим легковажним розрахунком, особистісним змістом вчиненого та характером прояву волі. Так, типовою мотивацією діяння, передбаченого ст. 137 КК, є кар’єризм та ризиково-небезпечний азарт, інтелектуальні, емоційні та фізичні лінощі, небажання обтяжувати себе аналізом ситуації та її можливих наслідків, прийняття на себе обов’язків, які не відповідають психофізичному стану особи (стрес, втома, вплив хвороби). При цьому шкода може спричинятися як діями, так і бездіяльністю особи, що неналежно виконала чи не виконала покладені на неї обов'язки і також впливом інших факторів:діями інших людей, впливом фізичних, технічних, хімічних, біологічних факторів або ж діями самих дітей.