Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Закон України 'Про охорону дитинства"
• Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"
• Закон України "Про освіту"
• Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 № 1669 "Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти"

Загальна інформація

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. (ст. 151 Сімейного кодексу України)

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. (ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства")

Під час перебування дітей у закладі освіти відповідальність за життя та здоров’я дітей покладається на керівника та інших працівників закладу освіти. Згідно з Положенням про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти», затвердженим наказом Міністерства науки і освіти України від 26.12.2017 № 1669, керівник закладу освіти є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням; не дозволяє проведення освітнього процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов; викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров’я.

Належне забезпечення дотримання прав дітей та захист їх інтересів є одним з найважливіших завдань будь-якої держави. Згідно з ст. 4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає також встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за: злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною; за ненадання допомоги малолітньому; за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх.

Кримінальна відповідальність за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною

Відповідно до ст.166 Кримінального Кодексу України, злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Суспільна небезпечність даного злочину полягає в посяганні на відносини, які забезпечують нормальний розвиток і виховання неповнолітніх, а також безпеку їх життя або здоров`я, особисту свободу, честь та гідність осіб, що підлягають опіці.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток дитини або особи, стосовно якої встановлена опіка чи піклування, а також встановлений порядок догляду за такими особами. Додатковим факультативним його об’єктом можуть виступати здоров’я, життя, інші блага.

Невиконання обов`язків по догляду за дитиною повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим у часі, або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади.

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому або підопічному: розлад здоров`я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо. При цьому обов`язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв`язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, на що вказує злісний характер діяння.

Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги малолітньому

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Кримінального Кодексу України, ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Об'єктом злочину, передбаченого ст. 136 Кримінальний Кодекс України, є життя та здоров'я особи.

З об'єктивної сторони злочин може набувати таких форм:

1) ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження;

2) неповідомлення належним установам чи особам про знаходження іншої особи в небезпечному для життя стані (за умови, що винна особа самостійно не може надати допомогу), якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження.

Обов'язковою ознакою злочину є причиновий зв'язок між бездіяльністю винного і відповідними наслідками.

Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя та здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тому суб'єктом цього злочину є будь-які осудні і такі, що досягли 16-річного віку, особи, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом, іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом, іншим нормативним актом, або цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам, піклуватися про них, а також тих, хто сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю до бездіяльності і до наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень. Ставлення винної особи до бездіяльності, передбаченої ч. 2 ст. 136, характеризується тільки прямим умислом.

Ненадання допомоги малолітньому, який перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу та неповідомлення належним установам чи особам про перебування дитини в небезпечному для життя стані є кваліфікованими видами злочину. Дитиною визнається особа, яка не досягла 18-річного віку.

Кримінальна відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх

1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. (Стаття 137 Кримінального кодексу України)

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що особи, які займаються вихованням та навчанням дітей, несумлінно виконують свої обов’язки, внаслідок чого спричиняється шкода здоров’ю неповнолітніх або смерть. Така діяльність щодо неповнолітніх перешкоджає забезпеченню їх гармонійного розвитку, фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя. Потерпілим від цього злочину може бути лише неповнолітня особа (якій не виповнилось 18 років).

Об’єктом злочину є життя та здоров’я особи.

Об’єктивна сторона злочину характеризується:

1) діянням (дією або бездіяльністю);

2) наслідками;

3) причинним зв’язком між ними.

Діяння  являє собою невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

Невиконання професійних обов’язків – це бездіяльність особи ( вихователя дошкільного навчального закладу, вчителя, тренера і т.ін), яка займається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов’язків з охорони життя і здоров’я дітей.

Неналежне виконання професійних обов’язків може мати місце у випадках, коли особа виконує покладені на неї обов’язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, у якій знаходяться вихованці.

Крім обов’язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами, або випливають із життєвих ситуацій, які не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров’я дітей. Проте особа не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення. Диспозиція є бланкетною, при її застосуванні треба звертатися до нормативних актів, що регулюють діяльність у сфері охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

Невиконання або неналежне виконання службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку і т.ін., де не створені і не підтримуються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої практики, дозвілля, проведенні купання та ін., внаслідок чого створюється загроза для життя і здоров’я дітей.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. У частині 1 ст.137 Кримінального кодексу України – це істотна шкода здоров’ю потерпілого, а в ч.2 ст.137 Кримінального кодексу України – смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.

Істотна шкода здоров’ю потерпілого може виражатися в отруєнні дітей, поширенні серед дітей різних інфекційних захворювань, спричиненні травм, у тому числі і психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, тощо.

Інші тяжкі наслідки, про які зазначається у ч. 2 ст.137 Кримінального кодексу України, - це середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, завдані одному або кільком неповнолітнім, смерть неповнолітнього.

При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов’язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумовило настання наслідків. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується необережною або змішаною формою вини. Щодо діяння може бути як прямий умисел, так і злочинна недбалість і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) стосовно наслідків злочину. У цілому злочин вважається необережним.

Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихованням, наглядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля і т.ін., а також службові особи дитячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитячих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.