Кримінальна відповідальність за вчинення домашнього насильства

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 16:48, 30 березня 2020, створена Natalia.bilous (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України «Про запобігання та пр...)

Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні положення

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
До 11 січня 2019 року особа, яка вчинила домашнє насильство могла нести лише адміністративну відповідальність згідно статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак, з 11 січня 2019 року набрали чинності норми законодавства про посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та невиконання порушниками обмежуваних приписів.
Відповідно до статті 126-1 Кримінального кодексу України домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, яке карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 2 років.
Якщо особу декілька раз (не менше трьох) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказане є підставою для порушення кримінального провадження стосовно цієї особи.

         Постраждала особа або її представник мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника, термін застосування якого — від 1 до 6 місяців.


Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство

Статтею 91-1 Кримінального кодексу України визначено обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство,  в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
  • заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
  • обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
  • заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
  • заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
  • направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми, такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.


Вищезазначені заходи можуть застосовуватися на строк від 1 до 3 місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини.

Відповідальність за невиконання обмежувальних заходів

Якщо порушник ігнорує встановлені обмеження, законом передбачена відповідальність за статтею 390-1 Кримінального кодексу України невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників, тобто умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 Кримінального кодексу України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - караються арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років.