Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання

Нормативна база

1. Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"
2. Закон України "Про пробацію"
3. Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України»
4. Кримінально-виконавчий кодекс України

Визначення поняття «контроль» за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.

Відомо, що питання, пов’язані з контролем за поведінкою осіб, котрі звільнені від відбування покарання, знаходяться під впливом норм гл. 26 Кримінально – виконавчого кодексу. Вони привертають увагу науковців, практиків, майбутніх фахівців.
В юридичній діяльності наявність контрольної та наглядової форми сприяє формуванню демократичного та правового підґрунтя в державі, котра розвивається і направлена на становлення громадянського суспільства. Нерідко, контроль як поняття, трактується спостереженням чи перевіркою виконання чого – небудь, словом мова йде не про абстрактність, а контрольні функції за певними діями (дії). На такій позиції знаходиться вчений С.С. Вітковський, адже на його думку контроль представляє собою систему спостережень й перевірок.
Контроль належить до постійної функції управління, слугує умовою досягнення успіху в діяльності. Йому притаманна самостійність, професійність, незважаючи чи це стосується до загальнодержавного або належить до відомчого контролю. Якщо така сфера знаходиться в площині діяльності державних органів, тоді прийнято сприймати адміністративний контроль. Він сконцентрований на аналізі та перевірці об’єктів контролю, охоплює спостереження і націлений на запобігання, виявлення та прийняття дій, котрі ідуть в розріз встановленим державним нормам, стандартам, правилам.
У разі, коли забезпечується контроль поведінки умовно засуджених, це базується на системі заходів, де є нагляд та перевірка. В центрі уваги знаходиться встановлення впродовж випробувального терміну відповідальності поведінки цих осіб вимогам, передбачених законом. А завдання подібних контрольних кроків полягає у тому, щоб запобігати протиправній поведінці осіб, які умовно засуджені, а для цього в повній мірі використовується примус та виховання. Існує певна специфіка контролю за поведінкою умовно засуджених осіб і вона відрізняється від цілей, притаманних кримінальному покаранню, бо його мета знайти підтвердження чи спростувати дані щодо заходів кримінально – правового впливу відносно того чи іншого засудженого.

 Підстави та зміст становлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі