Відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Версія від 16:45, 8 квітня 2020, створена Natalia.zaitseva (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття та види юридичної відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням

За порушення режиму карантину як громадяни, так і посадові особи можуть нести наступні види юридичної відповідальності:

  • цивільно-правову;
  • дисциплінарну;
  • адміністративну;
  • кримінальну.

Оскільки підстави та порядок притягнення до цивільної та дисциплінарної відповідальності регулюються загальними галузевими нормами (розділами Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, іншими актами законодавства), найбільш актуальним для громадськості є розуміння підстав та порядку притягнення саме до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Підстави притягнення до адміністративної відповідальності

Відповідно до ст. 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення санітарних норм таке правопорушення тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 до 425 грн).

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею регулюється ст. 236 КУпАП та Наказом МОЗ «Про затвердження Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства» N 64 від 14.04.95. Так, відповідно до ст. 236 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням санітарних норм розглядають органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Окрім цього ч. 2 зазначеної статті передбачено перелік органів та посадових осіб, які можуть від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством.

До прийняття Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» відповідальність за порушення санітарних норм була передбачена лише вищезазначеною ст. 42 КУпАП «Порушення санітарних норм». Однак стрімке поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та здійснення обмежувальних заходів щодо її запобігання спричинили необхідність внесення змін до деліктного законодавства в частині посилення відповідальності за невиконання правил карантину.

З моменту запровадження на території України карантинних заходів КУпАП доповнено статтею 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей". Відповідно до ст. 44-3 КУпАП порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 34 тис. грн) і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 до 170 тис. грн).

Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов’язковими для виконання.

Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (ст. 1) термін «карантин» визначено як адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Щодо санітарно-протиепідемічних правил і норм, під ними слід розуміти нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (МОЗ), вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 44-3 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 на період карантину початково встановлено лише декілька обмежувальних заходів. У подальшому до вказаної постанови було внесено зміни, а ряд обмежень розширився.

Окрім цього, варто зазначити, що Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 введено конкретний перелік обмежень, проте у цей же час органи місцевого самоврядування можуть самостійно запроваджувати обмеження, які в свою чергу можуть бути більш жорсткими аніж правила, встановлені Кабінетом Міністрів. Перелік повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину визначається ст. 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Тобто, для конкретного встановлення факту порушення особою ст. 44-3 КУпАП слід керуватися рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами також (якщо такі рішення були прийняті).

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності

Що стосується безпосередньо процесуальних моментів притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей (оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи про адміністративні правопорушення) слід вказати наступне:

Відповідно до п.9 р ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол. В даному випадку службовій особі, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, потрібно володіти конкретними нормативними актами для того, щоб викласти суть правопорушення із посиланням на відповідне рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом вчинення особою порушення правил карантину. До протоколу в обов’язковому порядку мають бути долучені пояснення особи, яка притягається до відповідальності, матеріали відеофіксації вчиненого правопорушення, пояснення свідків, документи та інші письмові докази тощо.

Надалі розгляд справи про порушення правил щодо карантину людей відповідно до ст. 221 КУпАП здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Аналіз судової практики у даних справах дозволяє дійти висновку, що більшість адміністративних матеріалів судами відправляється на доопрацювання, оскільки працівники правоохоронних органів обмежуються лише формальним констатуванням “порушення правил карантину”, не вказуючи конкретну порушену норму.

Підстави та порядок притягнення до кримінальної відповідальності

Законом України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» викладено ст. 325 Кримінального кодексу України "Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням" у наступній редакції:

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років".

Диспозиція статті також є бланкетною і відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють санітарні правила і норми щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням. Такими нормативними актами є, як вже зазначалося вище, зокрема, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. та №215 від 16.03.2020 р. та ін. Відповідно до диспозиції ст. 325 КК України, кримінальна відповідальність на відміну від адміністративної наступає лише тоді, коли порушення правил та норм спричинили, або завідомо могли спричинити поширення відповідних захворювань

Корисні посилання

Див. також