Відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Рядок 71: Рядок 71:
Що стосується безпосередньо процесуальних моментів притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей (оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи про адміністративні правопорушення) слід вказати наступне:
Що стосується безпосередньо процесуальних моментів притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей (оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи про адміністративні правопорушення) слід вказати наступне:


Відповідно до п.9 р ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0291-95 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції] суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол. В даному випадку службовій особі, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, потрібно володіти конкретними нормативними актами для того, щоб викласти суть правопорушення із посиланням на відповідне рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом вчинення особою порушення правил карантину. До протоколу в обов’язковому порядку мають бути долучені пояснення особи, яка притягається до відповідальності, матеріали відеофіксації вчиненого правопорушення, пояснення свідків, документи та інші письмові докази тощо.
Відповідно до п.9 р ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15#Text Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції] суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол. В даному випадку службовій особі, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, потрібно володіти конкретними нормативними актами для того, щоб викласти суть правопорушення із посиланням на відповідне рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом вчинення особою порушення правил карантину. До протоколу в обов’язковому порядку мають бути долучені пояснення особи, яка притягається до відповідальності, матеріали відеофіксації вчиненого правопорушення, пояснення свідків, документи та інші письмові докази тощо.


Надалі розгляд справи про порушення правил щодо карантину людей відповідно до ст. 221 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 КУпАП] здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Аналіз судової практики у даних справах дозволяє дійти висновку, що більшість адміністративних матеріалів судами відправляється на доопрацювання, оскільки працівники правоохоронних органів обмежуються лише формальним констатуванням “порушення правил карантину”, не вказуючи конкретну порушену норму.
Надалі розгляд справи про порушення правил щодо карантину людей відповідно до ст. 221 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 КУпАП] здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Аналіз судової практики у даних справах дозволяє дійти висновку, що більшість адміністративних матеріалів судами відправляється на доопрацювання, оскільки працівники правоохоронних органів обмежуються лише формальним констатуванням “порушення правил карантину”, не вказуючи конкретну порушену норму.

Версія за 13:26, 15 листопада 2023

Нормативна база

Поняття та види юридичної відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням

За порушення режиму карантину як громадяни, так і посадові особи можуть нести наступні види юридичної відповідальності:

  • цивільно-правову;
  • дисциплінарну;
  • адміністративну;
  • кримінальну.

Оскільки підстави та порядок притягнення до цивільної та дисциплінарної відповідальності регулюються загальними галузевими нормами (розділами Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, іншими актами законодавства), найбільш актуальним для громадськості є розуміння підстав та порядку притягнення саме до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Заходи щодо припинення порушення вимог санітарного законодавства

Повне або часткове зупинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг у разі їх невідповідності вимогам медико-санітарних нормативів та правил здійснюється за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг, що становлять загрозу для здоров’я та(або) життя людини, на строк не більше 10 календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

Тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг понад строк, зазначений у частині другій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду на строк, необхідний для усунення виявлених порушень.

Суб’єкт господарювання має право відновити виробництво та(або) обіг продукції, виконання робіт, надання послуг, якщо:

1) до суду не подано заяву про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг протягом строку, зазначеного в частині другій статті 53 Закону України "Про систему громадського здоров’я";

2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного в рішенні посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері;

3) суд прийняв рішення на користь суб’єкта господарювання;

4) орган державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері відкликав заяву, подану до суду, або скасував рішення про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг.

Суд одночасно з прийняттям рішення за заявою про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг на користь суб’єкта господарювання вирішує питання про скасування рішення про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг.

За вмотивованим письмовим рішенням керівника або уповноваженої посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи відстороняють від роботи, навчання, відвідування закладів дошкільної освіти осіб, які є носіями збудників інфекційних хвороб, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби або осіб, які були в контакті з такими хворими.

Підстави притягнення до адміністративної відповідальності

Відповідно до ст. 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення санітарних норм таке правопорушення тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею регулюється ст. 236 КУпАП та Наказом МОЗ «Про затвердження Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства» N 64 від 14.04.95. Так, відповідно до ст. 236 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням санітарних норм розглядають органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Окрім цього ч. 2 зазначеної статті передбачено перелік органів та посадових осіб, які можуть від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством.

До прийняття Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» відповідальність за порушення санітарних норм була передбачена лише вищезазначеною ст. 42 КУпАП «Порушення санітарних норм». Однак стрімке поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та здійснення обмежувальних заходів щодо її запобігання спричинили необхідність внесення змін до деліктного законодавства в частині посилення відповідальності за невиконання правил карантину.

З моменту запровадження на території України карантинних заходів КУпАП доповнено статтею 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей". Відповідно до ст. 44-3 КУпАП порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 34 тис. грн) і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 до 170 тис. грн).

Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов’язковими для виконання.

Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (ст. 1) термін «карантин» визначено як адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Щодо санітарно-протиепідемічних правил і норм, під ними слід розуміти нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (МОЗ), вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 44-3 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 на період карантину початково встановлено лише декілька обмежувальних заходів. У подальшому до вказаної постанови було внесено зміни, а ряд обмежень розширився.

Окрім цього, варто зазначити, що Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 введено конкретний перелік обмежень, проте у цей же час органи місцевого самоврядування можуть самостійно запроваджувати обмеження, які в свою чергу можуть бути більш жорсткими аніж правила, встановлені Кабінетом Міністрів.

Увага!!! Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651  на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Перелік повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину визначається ст. 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Тобто, для конкретного встановлення факту порушення особою ст. 44-3 КУпАП слід керуватися рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами також (якщо такі рішення були прийняті).

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності

Що стосується безпосередньо процесуальних моментів притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей (оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи про адміністративні правопорушення) слід вказати наступне:

Відповідно до п.9 р ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол. В даному випадку службовій особі, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, потрібно володіти конкретними нормативними актами для того, щоб викласти суть правопорушення із посиланням на відповідне рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом вчинення особою порушення правил карантину. До протоколу в обов’язковому порядку мають бути долучені пояснення особи, яка притягається до відповідальності, матеріали відеофіксації вчиненого правопорушення, пояснення свідків, документи та інші письмові докази тощо.

Надалі розгляд справи про порушення правил щодо карантину людей відповідно до ст. 221 КУпАП здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Аналіз судової практики у даних справах дозволяє дійти висновку, що більшість адміністративних матеріалів судами відправляється на доопрацювання, оскільки працівники правоохоронних органів обмежуються лише формальним констатуванням “порушення правил карантину”, не вказуючи конкретну порушену норму.

Відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (завданих) юридичними та фізичними особами, здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", іншими законодавчими актами.

Відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (завданих) незаконними діями посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення, здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Підстави та порядок притягнення до кримінальної відповідальності

Законом України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» викладено ст. 325 Кримінального кодексу України [1]"Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням" у наступній редакції:

1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років".

Диспозиція статті також є бланкетною і відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють санітарні правила і норми щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням. Такими нормативними актами є, як вже зазначалося вище, зокрема, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. та №215 від 16.03.2020 р. та ін.

Відповідно до диспозиції ст. 325 КК України, кримінальна відповідальність на відміну від адміністративної наступає лише тоді, коли порушення правил та норм спричинили, або завідомо могли спричинити поширення відповідних захворювань.

Корисні посилання

Див. також