Встановлення факту існування трудових правовідносин

Матеріал з WikiLegalAid

1. Нормативна база

Виникнення трудових правовідносин

Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Підставою виникнення трудових правовідносин є укладення трудового договору або контракту. Встановлюючи конкретні трудові відносини працівника, трудовий договір визначає його правове становище по відношенню до роботодавця. Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові правовідносини відсутні.

Встановлення факту трудових правовідносин без звернення до суду

  • Шляхом переговорів з роботодавцем вирішити питання виплати зарплати за період фактичної роботи. Як наслідок такої домовленості, особа одержує оплату, взамін не буде скаржитись до органів державної влади та припиняє відносини з роботодавцем. Все залежить від того, яку суму коштів винен роботодавець особі, як довго вона «працювала» в нього. Адже офіційне працевлаштування гарантує працівнику сплату роботодавцем внеску на соціальне страхування, запис в трудовій книжці про трудовий стаж на конкретній посаді. Нерідко на такий варіант вирішення ситуації можна погодитись працівнику, щоб одержати зароблені кошти, ніж вступати у війну з роботодавцем. Проте якщо конфлікт вже виник між сторонами, необхідно застосовувати інші важелі впливу на роботодавця.
  • Звернення одночасно із заявами до Управління держпраці та Державної фіскальної служби.


Встановлення факту трудових відносин у судовому порядку

  • Спори щодо встановленя факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку (ст. 315 ЦПК України)
  • Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
  • Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

Судовий збір

Судовий збір за подання заяви до суду про встановлення факту трудових відносин складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк звернення до суду з трудовим спором

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. (ст.233 КЗпП)

Відповідальність роботодавців за не офіційне працевлаштування працівників

  • Відповідно до ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення
  • Відповідно до ст. 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства встановлено накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Судова практика

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 р.