Виконання покарання у виді арешту

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Поняття

Покарання у виді арешту — є основним видом покарань, який пов’язаний з фізичною ізоляцією засудженого від суспільства і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 7 років.

Арештний дім - це установа виконання покарань, яка виконуює покарання у вигляді арешту на строк від одного до шести місяців, у якій тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості. Перелік арештних домів по областям зазначений у Наказі Мін'юсту від 15.02.2017 № 406/5 "Про затвердження Перліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України".


Гауптвахта служби правопорядку (далі - гауптвахта) - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління служби правопорядку (підрозділу служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов’язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов’язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов’язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

Права особи, яку засуджено до покарання у вигляді арешту

  • витрачати гроші із своїх особових рахунків без обмеження їх обсягу для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, літератури, письмового приладдя та предметів першої потреби;
  • побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
  • отримувати грошові перекази;
  • одержувати без обмежень посилки (передачі) та бандеролі;
  • одержувати і відправляти листи та телеграми без обмеження їх кількості;
  • одержувати один раз на місяць короткострокове побачення, а неповнолітні засуджені - короткострокові побачення без обмеження їх кількості.
  • листуватися та направлення пропозицій, заяв і скарг здійснюються у порядку, встановленому пунктом 1 розділу IІІ, пунктом 1 розділу ХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28.08.2018 № 2823/5.
  • звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських об’єднань і службових осіб. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 45 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

  • особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці - на гауптвахтах;
  • засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі;
  • переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі;
  • засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, засуджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. Іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засуджених.
  • на засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозабов'язаних) поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

  • засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна година, а неповнолітнім - дві години.
  • засуджені забезпечуються речовим майном відповідно до Порядку забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 лютого 2012 року № 280/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2012 року за № 261/20574.
Важливо!!! Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.

Залучення осіб, засуджених до арешту, до праці

Особи, засуджені до арешту, відповідно до частини першої статті 52 Кримінально-виконавчого кодексу України можуть без оплати їхньої працізалучатися до робіт з господарського обслуговування установи виконання покарань, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством.

Важливо!!! До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості і не більш як на дві години на день.

Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту

Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, і регулюється розділом XХIІ «Матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування засуджених» Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28.08.2018 № 2823/5.
Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування в арештних домах здійснюються органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.

Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту

Заходи заохочення:

  • подяка;
  • дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
  • зарахування часу відбування арешту в загальний строк військової служби повністю або частково (для військовослужбовців та військовозабов'язаних).

Заходи стягнення:

  • догана;
  • поміщення в карцер строком до десяти діб;
  • переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб (для військовослужбовців та військовозабов'язаних).
  1. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо осіб, засуджених до арешту, регулюється Кримінально-виконавчим кодексом України і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується в порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.
  2. Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування часу відбування арешту до загального строку військової служби користується начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування інших заходів заохочення і стягнення користуються начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і начальник гарнізону.
Важливо!!! Застосування заходів стягнення у виді поміщення у ДІЗО(дисциплінарний ізолятор) до осіб, засуджених до обмеження волі, поміщення в карцер осіб, засуджених до арешту, а також старшими вихователями та вихователями у виховних колоніях здійснюється після розгляду дисциплінарною комісією установи питання про доцільність застосування стягнення та винесення відповідного письмового рішення.

Застосовані заходи заохочення та стягнення заступниками начальників виправних центрів та начальниками відділень соціально-психологічної служби виправних центрів, заступниками начальників арештних домів, старшими вихователями та вихователями виховних колоній відображаються у статистичному обліку та у щоденниках індивідуальної роботи із засудженими (для неповнолітніх - у щоденниках соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім), а також беруться до уваги при визначенні ступеня виправлення засудженого та при складанні на нього характеристики.

Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями

  • засуджений військовослужбовець - військовослужбовець (військовозобов’язаний), який за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, засуджений до арешту з відбуванням покарання на гауптвахті строком від одного до шести місяців;
  • військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку;
  • час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім випадків, передбачених чинним законодавством;
  • під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я;
  • засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується оклад за військове звання.
На гауптвахті роздільно тримаються:

засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;
засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;
засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

Різниця між обмеженням волі та арештом

              На  засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені законодавством для осіб,  які відбувають  покарання у вигляді  позбавлення волі. Причому деякі з таких обмежень для засуджених до арешту навіть суворіші, аніж для тих, хто відбуває покарання  у вигляді позбавлення волі. Так, їм  забороняється побачення з родичами та іншими особами (за винятком адвокатів), одержання посилок (передач) і бандеролей (за винятком посилок, що містять предмети одягу за сезоном).

              Засуджених до арешту можуть залучати до безоплатних  робіт  з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення  арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більше як на дві години на день.

              За порушення  порядку відбування  покарання до засуджених до арешту можуть застосовуватися різні стягнення, зокрема і поміщення до карцеру на 10 діб. Засуджені до обмеження волі відбувають покарання у виправних центрах зазвичай у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їхнього постійного місця проживання строком від одного до п'яти  років. (Виправний  центр є  кримінально-виконавчою установою відкритого типу. Покарання у ньому не передбачає ізоляції від суспільства, але обов'язкові нагляд за засудженим і залучення його до праці).

              Засуджені до обмеження волі прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Однак з урахуванням особи та інших обставин справи суд може прийняти рішення про направлення засудженого до виправного центру під вартою. У такому самому порядку направляються до місця відбування цього покарання засуджені, які вчасно не прибули до виправного центру і перебували у розшуку.

              Засуджені до обмеження волі мають широке коло прав (особливо в порівнянні із засудженими до позбавлення волі та арешту). Так, їм дозволено носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грошима без обмежень, відправляти  листи, отримувати  посилки (передачі) й бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць. За поважних причин вони навіть можуть отримати дозвіл на короткочасні виїзди за  межі виправного центру (скажімо, за потреби звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування, для складання іспитів у навчальному закладі, для попереднього вирішення питань трудового та побутового влаштування після звільнення тощо).

              Водночас на таких засуджених покладається  ціла низка обов'язків, без чого покарання у вигляді обмеження волі як таке не матиме сенсу. Ця категорія засуджених зобов'язана: сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією центру; постійно перебувати в межах виправного центру, залишати ці межі лише за спеціальним   дозволом;   проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках (перебування у вільний від роботи час поза гуртожитком можливе зі спеціального дозволу адміністрації центру).

              Засудженим до обмеження волі забороняється: доставляти і зберігати на території, де вони проживають, заборонені предмети, вироби та речовини; вживати спиртні напої і пиво,  наркотичні та інші одурманюючі засоби. Засуджені, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а передачі, посилки - огляду.

              Засуджені до  обмеження волі, які не допускають порушень встановленого порядку, після відбування шести місяців покарання можуть за рішенням начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями.

              До порушників встановленого порядку можуть бути застосовані, зокрема, такі стягнення, як: заборона проживати поза гуртожитком, заборона виходу за межі  гуртожитку у вільний від роботи час, поміщення у дисциплінарний ізолятор строком до 10 діб.

              Обов'язковим елементом  покарання  у вигляді обмеження волі є залучення засудженого до праці. Трудяться вони,  як правило,  на виробництві виправних центрів, але можуть також  працювати  на договірних засадах на інших підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою діяльністю. Труд таких засуджених регламентується законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Засудженим належить виплачувати не менше як 75% загальної суми заробітку.