Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 15:00, 17 грудня 2016, створена Admin (обговореннявнесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України;] * [http://zakon2.rada.gov.ua/...)

Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Визначення поняття фізичної особи

Фізична особа — це людина, що виступає як учасник цивільних відносин, згідно зі ст. 24 ЦК.

Умови для визнання фізичної особи безвісно відсутньою

  1. протягом одного року фізична особа відсутня за місцем свого постійного проживання;
  2. протягом цього ж строку заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування;
  3. вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів;
  4. питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання (ст. 43ЦК).

Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою здійснюється в судовому порядку, який встановлюється ЦПК України.

Наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою

  • На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи чи органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані доглядати.

Опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим (ст. 44 ЦК України).

  • Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через державні органи реєстрації актів цивільного стану.
  • Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, чинність довіреності, договору доручення стаття 129,248, 1008 ЦК).

Підстави для скасування рішення про безвісно відсутність фізичної особи

  • Поява в місці постійного проживання;
  • Одержання відомостей про місце перебування фізичної особи (ст.45 ЦК).

Умови для визнання фізичної особи померлою

  • якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
  • якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців;
  • за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
  • а також строк два роки у випадку, коли фізична особа зникла у зв’язку із воєнними діями( ст.46 ЦК).

Порядок визнання фізичної особи померлою

Такі справи розглядаються судами в порядку окремого провадження. Так само, як і при визнанні фізичної особи безвісно відсутньою, заява про оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. В такій заяві повинно бути обов'язково зазначено мету, задля якої необхідно оголосити фізичну особу померлою, а також послатися на обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому фізична особа, яка зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАЦСУ видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха).

Правові наслідки визнання фізичної особи померлою

Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, зокрема відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини (ст. 47 ЦК України). Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Така заборона вноситься до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Заборона встановлюється з метою забезпечення інтересів і збереження майна фізичної особи, яка оголошена померлою, у випадку якщо вона насправді жива і з'явиться у місці свого проживання, або ж буде отримано відомості про таку особу.

При цьому слід зауважити, що для оголошення фізичної особи померлою законодавство не вимагає попереднього визнання її безвісти відсутньою. В той же час слід звернути увагу на те, що в порядку окремого провадження також передбачено розгляд справ про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Такий вид справ слід відрізняти від оголошення фізичної особи померлою. Основною відмінністю цих двох видів справ є те, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції його можливої смерті і відсутності яких-небудь доказів щодо цього, а встановлення факту смерті - на доказах його смерті. Крім того, при оголошенні громадянина померлим днем його смерті вважається день набуття чинності рішенням суду, а в деяких випадках - день його ймовірної загибелі. При встановленні факту смерті днем смерті вважається день фактичного її настання. Так, якщо буде встановлено, що особа, яка зникла, була пасажиром судна, що затонуло, але при цьому її не було знайдено ні серед загиблих, ні серед тих, хто вижив, то її слід оголошувати померлою. Але якщо за таких самих обставин є свідки загибелі особи, тоді слід встановлювати факт смерті.

Внаслідок того, що оголошення особи померлою, має підставою лише припущення його смерті, не виключається можливість появи або виявлення його місця перебування.

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою

Перший наслідокКурсивний текст — поновлюється особисто-правовий статус громадянина.

Другий наслідок Курсивний текст - стосується майна, яке зберіглося на момент появи громадянина і яке перейшло безоплатно до інших осіб після оголошення відсутнього померлим. Власник, який з'явився, може вимагати повернення свого майна від цих осіб.

Третій наслідокКурсивний текст - полягає у можливості повернути майно від осіб, до яких воно перейшло за відплатними угодами. Ці громадяни зобов'язані повернути майно власнику, який з'явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, вони знали, що громадянин, оголошений померлим, перебуває серед живих, завдані при цьому збитки компенсуються особами, у яких майно набувалося за відплатною угодою.

Слід звернути увагу, що поверненню належить тільки майно, що його виявлено в натурі. Закон не дозволяє повернення вартості речей, які були придбані безоплатно, а потім відчужені за гроші. Наприклад, якщо спадкоємці громадянина, оголошеного померлим, продали отриманий у спадщину будинок, то від покупця, який не знав, що оголошений померлим є живим, не можна вимагати повернення цього будинку, але не можна стягнути і його вартість із спадкоємців.

Четвертий вид наслідків стосується майна, яке в порядку спадкування перейшло до держави. Якщо майно є в наявності, то воно повертається власникові; якщо ж воно було реалізовано, то після скасування рішення про оголошення особи померлою, їй повертається сума грошей, виручених від реалізації цього майна.