Відмінності між версіями «Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
== Нормативна база ==
 
== Нормативна база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print Цивільний процесуальний кодекс україни]<br />
+
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print Цивільний процесуальний кодекс україни від 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами та доповненнями в ред Закону
 +
№ 2147-VIII від 03.10.2017]<br />
 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]<br />
 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]<br />
 
== Докази та доказування ==
 
== Докази та доказування ==
Рядок 11: Рядок 12:
  
 
== Недопустимі докази ==
 
== Недопустимі докази ==
'''Статтею 78 ЦПК України встановлено:'''
+
'''Статтею 78 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6597 ЦПК України] встановлено:'''
 
# '''Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.'''
 
# '''Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.'''
 
# '''Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.'''
 
# '''Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.'''
При пред’явленні позову позивач згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України '''зобов’язаний''' додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку.<br />
+
При пред’явленні позову позивач згідно ч.5 ст. 177 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7359 ЦПК України] '''зобов’язаний''' додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку.<br />
  
 
Спосіб отримання доказу фактично оцінюється судом зі слів суб’єкта доказування. Якщо доказ викликає у суду сумнів, то доцільно перевірити порядок його отримання шляхом звернення до органу чи особи, яка його видавала.<br />
 
Спосіб отримання доказу фактично оцінюється судом зі слів суб’єкта доказування. Якщо доказ викликає у суду сумнів, то доцільно перевірити порядок його отримання шляхом звернення до органу чи особи, яка його видавала.<br />
Рядок 23: Рядок 24:
 
В судовій практиці поширеними є випадки подання доказів отриманих з порушенням порядку їх отримання. Зокрема, це подання суду листів, звукозаписів телефонних розмов, отриманих з порушенням таємниці листування та телефонних розмов,  фотографій, зроблених без згоди особи, яка на ній зображена, тобто без отримання офіційного дозволу фотографувати її тощо.<br />
 
В судовій практиці поширеними є випадки подання доказів отриманих з порушенням порядку їх отримання. Зокрема, це подання суду листів, звукозаписів телефонних розмов, отриманих з порушенням таємниці листування та телефонних розмов,  фотографій, зроблених без згоди особи, яка на ній зображена, тобто без отримання офіційного дозволу фотографувати її тощо.<br />
  
Крім того, згідно зі ст. 423 ЦПК підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути такі обставини: факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Отже, такі докази не повинні братися судом до уваги при ухваленні рішення. За наявності таких доказів суд має не просто не брати їх до уваги, а зобов’язаний належним чином відреагувати на такі правопорушення. Зокрема, суд має оцінювати всі докази і зіставляти отриману з них інформацію, а також не приймати докази, які є недопустимими у кожній справі, тощо.<br />
+
Крім того, згідно зі ст. 423 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9041 ЦПК України] підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути такі обставини: факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Отже, такі докази не повинні братися судом до уваги при ухваленні рішення. За наявності таких доказів суд має не просто не брати їх до уваги, а зобов’язаний належним чином відреагувати на такі правопорушення. Зокрема, суд має оцінювати всі докази і зіставляти отриману з них інформацію, а також не приймати докази, які є недопустимими у кожній справі, тощо.<br />
  
 
Докази які містять фактичні дані, що не відповідають нормам істинності або моральності, також не повинні визнаватися доказами. Прикладом доказу, що не відповідає нормам істинності, можуть бути показання екстрасенса, допитаного як свідка, про розмір доходу особи, зобов'язаного сплачувати аліменти, якщо, з його слів, він довідався ці відомості за допомогою магії.<br />
 
Докази які містять фактичні дані, що не відповідають нормам істинності або моральності, також не повинні визнаватися доказами. Прикладом доказу, що не відповідає нормам істинності, можуть бути показання екстрасенса, допитаного як свідка, про розмір доходу особи, зобов'язаного сплачувати аліменти, якщо, з його слів, він довідався ці відомості за допомогою магії.<br />
Рядок 35: Рядок 36:
 
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є для суду очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.<br />
 
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є для суду очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.<br />
  
Згідно з ''п. 28 постанови Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"'',якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде '''подана заява про те, що доданий до справи''' або поданий іншою особою для ознайомлення '''документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим''', особа, яка подала цей документ, '''може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.''' При відсутності з її боку таких процесуальних дій особа, яка подала заяву, повинна подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє особі, яка зробила заяву, у збиранні доказів.<br />
+
Згідно з ''п. 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 постанови Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції]"'',якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде '''подана заява про те, що доданий до справи''' або поданий іншою особою для ознайомлення '''документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим''', особа, яка подала цей документ, '''може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.''' При відсутності з її боку таких процесуальних дій особа, яка подала заяву, повинна подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє особі, яка зробила заяву, у збиранні доказів.<br />
  
 
Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.<br />
 
Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.<br />
  
 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Версія за 11:15, 3 грудня 2018

Нормативна база

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print Цивільний процесуальний кодекс україни від 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами та доповненнями в ред Закону № 2147-VIII від 03.10.2017]
Постанова Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"

Докази та доказування

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Ці дані встановлюються такими засобами:

  1. письмовими, речовими і електронними доказами;
  2. висновками експертів;
  3. показаннями свідків.

Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі.

Недопустимі докази

Статтею 78 ЦПК України встановлено:

  1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
  2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При пред’явленні позову позивач згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку.

Спосіб отримання доказу фактично оцінюється судом зі слів суб’єкта доказування. Якщо доказ викликає у суду сумнів, то доцільно перевірити порядок його отримання шляхом звернення до органу чи особи, яка його видавала.

Якщо доказ витребовувався на вимогу суду, а сторона по справі має інформацію, що цей доказ отримано з порушенням порядку його отримання, суд також повинен перевірити цю обставину шляхом звернення до органу, який його видав.

Якщо до суду надсилається копія документа, то вона має відповідати оригіналу, вірність копії або витягу документа має бути засвідчена печаткою організації і підписом уповноваженої особи або нотаріально.
В судовій практиці поширеними є випадки подання доказів отриманих з порушенням порядку їх отримання. Зокрема, це подання суду листів, звукозаписів телефонних розмов, отриманих з порушенням таємниці листування та телефонних розмов, фотографій, зроблених без згоди особи, яка на ній зображена, тобто без отримання офіційного дозволу фотографувати її тощо.

Крім того, згідно зі ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути такі обставини: факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Отже, такі докази не повинні братися судом до уваги при ухваленні рішення. За наявності таких доказів суд має не просто не брати їх до уваги, а зобов’язаний належним чином відреагувати на такі правопорушення. Зокрема, суд має оцінювати всі докази і зіставляти отриману з них інформацію, а також не приймати докази, які є недопустимими у кожній справі, тощо.

Докази які містять фактичні дані, що не відповідають нормам істинності або моральності, також не повинні визнаватися доказами. Прикладом доказу, що не відповідає нормам істинності, можуть бути показання екстрасенса, допитаного як свідка, про розмір доходу особи, зобов'язаного сплачувати аліменти, якщо, з його слів, він довідався ці відомості за допомогою магії.

Правомірно визнаються недопустимим доказом показання свідка, зміст яких викладений у нецензурних виразах, навіть коли при здійсненні допиту не порушувалися вимоги ЦПК України.

Обставини справи, які за законом (як нормами матеріального права, так і процесуального права) мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Зокрема, на підтвердження права власності на об’єкт нерухомості мають надаватися правовстановлюючі документи, зареєстровані в установленому порядку, а у справах про визнання громадянина недієздатним єдиним допустимим доказом може бути лише висновок судово-психіатричної експертизи.

Процесуальні дії сторони, щодо визнання доказу недопустимими

Визнання доказу недопустимим - це не обов'язок, а право суду.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є для суду очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції",якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій особа, яка подала заяву, повинна подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє особі, яка зробила заяву, у збиранні доказів.

Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.