Вибір банківської установи для виплати/отримання заробітної плати

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Версія від 11:43, 31 липня 2020, створена Inna.shara (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Закон України "Про оплату праці"
  3. Закон України "Про захист прав споживачів"

Статтями 43 та 46 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Після запровадження в Україні міжнародного номера банківського рахунку роботодавець отримав змогу формувати відомість на зарахування заробітної плати працівникам із зазначенням номера рахунку працівника за стандартом IBAN, у тому числі рахунку, який працівник самостійно відкрив у банку за власним вибором.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Жодним законом України не передбачено обов'язку працівника укладати договір про відкриття рахунку для виплати заробітної плати з банком, вказаним Роботодавцем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином не має законних підстав примушувати працівника отримувати заробітну плату в банку вибраному Роботодавцем.

Часто як аргумент на користь «централізації» використовується припущення, що бухгалтерії не зручно перераховувати гроші в різні банки.

Але тут є кілька вагомих «Але»:

  • 1. У всіх програмах обліку та системах «клієнт-банк» достатньо лише раз ввести реквізити рахунку, і щомісяця перераховувати кошти автоматично в один «клік».
  • 2. Бухгалтери великих підприємств мають справу з рахунками покупців та постачальників, відкритих у десятках банків, і така «незручність» не заважає підприємствам вчасно виконувати чи отримувати платежі.
  • 3. У малих підприємствах проблеми вибору працівниками різних банків для отримання заробітної плати взагалі не існує.

Кожен має право вільно обирати банк, в тому числі і для отримання заробітної плати. Це право захищене Законами та Конституцією України.

Таким чином договір про відкриття «зарплатного» рахунку, який під примусом роботодавця укладає з банком працівник, може бути визнаний недійсним.