Отримання внутрішньо переміщеною особою статусу безробітного

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Хто є переміщеними особами

Внутрішньо переміщені особи в Україні (ВПО в Україні) — категорія громадян України, іноземців або осіб без громадянства, котрі були змушені були покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на частині території Донецької і Луганської областей України або окупації Автономної Республіки Крим.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Див. також: Територія проведення антитерористичної операції Внутрішньо переміщених осіб прийнято також називати вимушеними переселенцями або просто переселенцями. Від біженців вони відрізняються тим, що не виїжджають за межі країни, громадянами якої є.

Кому надається допомога по безробіттю

Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198, Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.06.2015 р. № 613. Статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається цим особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (центр зайнятості), незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Надданя статусу безробітнього за відсутності документів, що підтверджеють трудовий стаж

Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до чинного законодавства. Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття.

Куди звертатися за допомогою по безробіттю

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України “Про зайнятість населення”, підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Основні документи, які необхідно мати при собі:

  • паспорт;
  • довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (за наявності);
  • трудова книжка (за наявності);
  • документи про освіту (за наявності)
  • довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Розмір допомоги по безробіттю

Згідно з п.1 ст.23 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, залежно від страхового стажу:

Розмір допомоги по безробіттю
Страховий стаж Відсоткове співвідношення |
до 2 років 50%
від 2 до 6 років 55%
понад 10 років 70%


Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

  • перші 90 календарних днів — 100%,
  • упродовж наступних 90 календарних днів — 80%;
  • у подальшому — 70%.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, установленого Законом. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, молодь, яка закінчила або припинила навчання, звільнилась з військової або невійськової служби, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі. Мінімальний розмір встановлюється Правління Фонду. Правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до Постанови від 15.12.2017 № 149 установило мінімальний розмір допомоги по безробіттю і на 2018 рік і складає:

  • для осіб, зазначених у частині першій статті 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14, у розмірі 1 440 гривень.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Виплата допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, починається з 91-го календарного дня. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів, для осіб, які шукають роботу вперше, та інших незастрахованих осіб — 180 календарних днів.

Випадки коли допомога по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів

Згідно з п.5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:

  • приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (в тому числі поза межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю — на строк, не менший від кількості календарних днів тимчасової роботи.Тимчасовою вважається робота, на яку працівника прийнято на строк до двох або чотирьох місяців у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким на законних під ставах зберігається його місце роботи;
  • порушення умов і строку реєстрації, перереєстрації як безробітного — на строк не менш як 30 календарних днів;
  • недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», наданих безробітному в письмовій формі, у тому числі неповідомлення про перетин державного кордону у період, визначений працівником центру зайнятості для самостійного пошуку роботи — на строк не менш як 15 календарних днів;
  • припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості — на строк не менш як 60 календарних днів.

Нарахування виплат по безробіттю в разі невідвідування центру зайнятості з поважних причин

Виплата допомоги з безробіттю нараховується та виплачується в межах її загальної тривалості в разі невідвідування центру зайнятості з поважних причин, а саме в разі:

  • хвороби безробітного — на підставі довідки довільної форми, виданої в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455. За дорученням безробітного, який хворіє, оформленим у встановленому порядку, за наявності названої довідки допомога з безробіття може бути одержана іншою особою;
  • надання права безробітному за його заявою залишити місце постійного проживання строком не більш як на 30 календарних днів упродовж календарного року для оздоровлення та літнього відпочинку дітей віком до 14 років;
  • сесії чи захисту дипломної роботи, якщо безробітний навчається за заочною чи вечірньою формами навчання в навчальних, закладах не за направленням державної служби зайнятості — за наявності довідки-виклику на сесію та заяви безробітного про невідвідування центру зайнятості впродовж цього періоду;
  • призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори у Збройні сили України згідно із Законом України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»;
  • визнання особи інвалідом у період одержання допомоги з безробіття, призначеної відповідно до п. 2. 7 та 4. 1 Порядку надання допомоги з безробіття.

Підстави припинення виплати по безробіттю

Виплата допомоги по безробіттю припиняється в такому разі:

  • працевлаштування безробітного, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб’єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами);
  • поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення);
  • вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва (з дня зарахування до навчального закладу);
  • проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості (з дня початку занять);
  • призову на строкову військову або альтернативну (не військову) службу (з дати, зазначеної в повістці);
  • набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного (з дня набрання законної сили вироком суду або рішенням суду)або направлення його за рішенням суду на примусове лікування (з дня набрання законної сили вироком суду або рішенням суду);
  • призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
  • призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення);
  • призначення безробітній жінці допомоги з вагітності та пологів (з дня набуття такого права відповідно до медичної довідки);
  • подання письмової заяви про бажання доглядати за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з дня подання заяви або з дати, зазначеної в заяві);
  • подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості (з дня подання заяви або з дати, зазначеної в заяві);
  • переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість або закінчення строку реєстрації місця проживання (з наступного дня після виписки або закінчення строку реєстрації);
  • закінчення строку її виплати (з наступного дня);
  • зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості впродовж 30 і більше календарних днів (з наступного дня після останнього відвідування безробітним центру зайнятості);
  • визнання непрацездатною особи з інвалідністю в період перебування її на обліку як безробітної (з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії);
  • відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, в тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності)(з дня відмови від другої пропозиції);
  • відмови безробітного від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості(з дня відмови від роботи);
  • смерті безробітного (з дня смерті).
Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Отримання_внутрішньо_переміщеною_особою_статусу_безробітного&oldid=8451