Оформлення права на спадщину в разі спадкування приватизованої квартири, що знаходиться у спільній сумісній власності

Нормативно-правова база

1. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року
3. Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 року
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7
5. Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя

Загальні поняття приватизації

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Якщо сім’я вирішила приватизувати квартиру, а хтось з її членів, зареєстрований в ній, не бажає цього робити, то інші не зможуть перевести нерухомість в приватну власність без його згоди. В такому випадку, особа, яка не бажає брати участь в приватизації, має написати відмову, що засвідчується нотаріально. Після переведення квартири в приватну власність, особа, яка не брала участь в приватизації, не має тут своєї частки, але за нею залишається право користування квартирою і зареєстроване місце проживання.

Загальні питання спадкування приватизованої квартири

Заповіт – це воля спадкодавця, складається за життя і є прямим доказом бажання людини заповісти своє майно кому-небудь. У заповіті може бути вказана кожна особа, на розсуд спадкодавця. Наприклад, чоловік може розраховувати на спадщину частки в приватизованій квартирі після смерті дружини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК.
Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними, відповідно до ст. ст. 370, 372 Цивільного кодексу України. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду, а також для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу.

Право на приватизовану квартиру у разі смерті власника

Питання про спадкування не постає, якщо особа залишила заповіт або якщо є лише один спадкоємець. Інший спосіб набути спадщину – за законом. Наприклад, у разі смерті батьків їх приватизована квартира повинна перейти в спадщину до дітей.
Також на майно можуть претендувати:

• батьки померлого, які знаходяться в пенсійному віці або мають ступінь інвалідності;
• колишній чоловік або дружина, що перебувають на утриманні померлого.

Майно розподіляється між законними спадкоємцями в порядку їх спорідненості в рівних частинах. Якщо є спадкоємці першої черги, всі решта право на майно спадкодавця не мають. У разі якщо договір про приватизацію був складений не на одну особу, а на групу людей, тоді спадкоємцю дістанеться тільки частка в приватизованій квартирі після смерті родича.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними, відповідно до ст. ст. 370, 372 Цивільного кодексу України. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У випадку коли свідоцтво видано співвласникам, які мають право спільної сумісної власності на приватизовану квартиру, й один з яких помер, то при оформленні його спадкоємцями права на спадщину враховується рівність часток співвласників цієї приватизованої квартири. У випадку виникнення спору, як і з будь-яких питань, спадкоємці можуть звернутися до суду.

Оформлення свідоцтва про право на спадщину

При оформленні свідоцтва про право на спадщину нотаріусу необхідно надати заяву від усіх членів сім’ї з указівкою – у яких частках ця квартира була приватизована. Наприклад: сім’я з чотирьох чоловік приватизувала квартиру. Отже, якщо квартира приватизована в рівних частках, то кожному члену сім’ї належить і частина цієї квартири. Якщо відкрилася спадщина після смерті одного з членів цієї сім’ї, то успадковуватися буде частина, що належала йому і частина цієї квартири. При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус, у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, необхідно з’ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив, і який може мати право на ½ частку в спільному майні подружжя.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Одержання частки у спільному майні є правом того із подружжя, хто є живим. Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо останньому надано такі повноваження. Не має права відмовитись від своєї частки у спільному майні той із подружжя, який пережив, на користь інших спадкоємців, оскільки його частка не входить до складу спадкового майна.
Згідно з ч. 2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. У разі відсутності спору між спадкоємцями і за наявності презумпції рівності часток у спільній власності, звернення до суду може завершитися лише підтвердженням рівності часток усіх співвласників, у тому числі померлого. В разі, коли свідоцтво видано співвласникам, які мають право спільної сумісної власності на приватизовану квартиру, й один з яких помер, то при оформленні його спадкоємцями права на спадщину враховується рівність часток співвласників цієї приватизованої квартири. У випадку виникнення спору, як і з будь-яких питань, спадкоємці можуть звернутися до суду. Нотаріус примушувати до цього не вправі.