Проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 08:08, 13 грудня 2024, створена Dmytro.piliuhin (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Загальні положення

Конституція України передбачає право громадян на проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в статті 39.

Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості.

Стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Також стаття 315 Цивільного кодексу України передбачає право на мирні зібрання. Так, фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону.

Отже, стаття 24 Конституції України у взаємозв’язку з її частиною першою статті 35, частиною першою статті 39 Конституції України зобов’язує державу створювати єдині правові механізми, що регулюють проведення громадянами, громадськими або релігійними організаціями, іншими суб’єктами права публічних мирних зібрань релігійного та нерелігійного характеру. Такі зібрання мають проводитися після завчасного сповіщення відповідними суб’єктами права органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Основні поняття

Всі зібрання громадян в залежності від поставленої перед ними мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації.

  • Збори - це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем.
  • Мітинг - масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).
  • Демонстрація - масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо).
  • Вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики.
  • Пікетування - форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.

В який строк звертатися

Конституційний суд України в Рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 визначив, що громадяни «мають сповістити органи влади про проведення заходів заздалегідь, тобто в прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією й водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання».

Тобто, законодавством не встановлено точного строку подачі такого повідомлення. Установлення такого строку в інших, ніж закон, нормативних актах суперечить статті 39 Конституції й може бути скасовано в порядку адміністративного судочинства.

Так, Конституційний Суд України в Рішенні від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016 дійшов висновку, що положення частини п’ятої статті 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" , а саме "в інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради; клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання", суперечать вимогам статей 8, 24, 35, 39 Конституції України.

Порядок проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається до виконавчого органу місцевої ради в письмовій формі.

В заяві зазначаються:

  • дату проведення, час початку та орієнтовну тривалість заходу;
  • мету і форму проведення заходу;
  • місце проведення заходу;
  • маршрут пересування демонстрантів чи учасників походу (для заходів, які пов’язані з переміщенням учасників – релігійні процесії, походи, демонстрації тощо);
  • передбачувана кількість учасників заходу;
  • прізвища, імена та по батькові або найменування організаторів (організатора) мирного заходу, адреси та номери їх (його) телефонів;
  • дата подання повідомлення.

Як правило, рівень шуму при проведенні мирних заходів, у тому числі під час використання звуковідтворювальної, аудіо-, відеоапаратури тощо, не повинен перевищувати встановленого санітарними нормами в залежності від характеру та місця проведення мирного заходу.

Якщо виконавчий орган виявить порушення законодавства з боку організаторів масових заходів, то він повинен звернутися до суду з заявою про заборону проведення заходів, при цьому виконавчий орган має право при потребі запропонувати тим, хто звернувся з заявою, інші час і місце проведення заходу.

Обмеження щодо проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Конституція України в частині другій статті 39 встановлює, що право громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації можна обмежити винятково "з метою попередження заворушень чи злочинів, для охорони здоров'я населення захисту прав і свобод інших людей".

У частині першій статті 20 Загальної декларації прав людини встановлено, що "кожна людина має право на свободу мирних зборів та асоціацій", а у статті 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні прававизначається право, на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які необхідні в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я й моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб.

Заборона мирного зібрання може відбуватися виключно Окружним адміністративним судом відповідно до статті 280 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про встановлення іншого обмеження права на свободу мирних зібрань (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Суд задовольняє вимоги про заборону в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У разі встановлення обмеження права на свободу мирних зібрань суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, а також пропорційність способу такого обмеження.

Якщо для досягнення цілей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для відповідача спосіб обмеження, ніж запропонував позивач, суд зобов’язаний його застосувати.

Виконання такого рішення здійснюється негайно виконавчою службою з можливою допомогою поліції.

Апеляційна скарга на рішення адміністративного суду про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань подається не пізніше дня, наступного за днем його проголошення.

Припинення мирного зібрання поліцією без рішення суду може відбуватися лише при загрозі масовим заворушенням чи вчиненні злочинів. Органи місцевої влади не можуть самостійно заборонити проведення мирного зібрання.

Зверніть увагу! Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України окремі обмеження права на свободу мирних зібрань можуть встановлюватися в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

Право на мирні зібрання може піддаватися такому обмеженню.

Пункт 8 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» надає військовому командуванню разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) право самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід правового режиму воєнного стану як заборона проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Таким чином, мирні зібрання в умовах воєнного стану не є повністю забороненими, а можуть заборонятися військовим командуванням із військовими адміністраціями.

Відповідальність за порушення порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

За порушення порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, згідно чинного законодавства України.

Адміністративна відповідальність настає за:

Кримінальна відповідальність застосовується за:

  • блокування транспортних комунікацій, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, а також захопленні вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства несуть кримінальну відповідальність відповідно до статті 279 Кримінального кодексу України;
  • організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях (стаття 294 Кримінального кодексу України);
  • публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту (стаття 295 Кримінального кодексу України).

Оскарження відмови щодо проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

Рішення та дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які порушують право на проведення зборів, мітингів та демонстрацій можуть бути оскаржені у суді в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до статті 281 Кодексу адміністративного судочинства України організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань мають право звернутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів.

Адміністративна справа про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань вирішується судом протягом двох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за два дні до проведення відповідних заходів або у день їх проведення - невідкладно. Рішення суду про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань виконується негайно.

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Проведення_зборів,_мітингів,_вуличних_походів_і_демонстрацій&oldid=51991