Підстави для обмеження права громадян на виїзд за кордон

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»
• Закон України «Про державну таємницю»
• Закон України «Про виконавче провадження»

Підстави обмеження права громадян на виїзд з України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-XII.
Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у наступних випадках:

1. Громадянин обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю. Виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених Законом України «Про державну таємницю». Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці
   
2. Стосовно громадянина у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
   
3. У випадку, коли громадянин засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання.
   
4. Громадянин перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
   
5. Громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
   

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Порядок встановлення обмеження у праві виїзду за межі України.

Безперечно, обмеження що стосуються державної таємниці, кримінальної відповідальності та адміністративного нагляду поліції викликають найменше запитань. А порядок встановлення та припинення обмеження у праві виїзду за межі України у разі наявності грошової заборгованості, необхідно більш детально розглянути.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Детальний порядок подання виконавцем заяви про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - за межі України регулюється Розділом XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року. Подання має обов'язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника.

Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Таким чином, для встановлення обмеження у праві виїзду за межі України, необхідно:

• рішення суду про стягнення боргу, яке набрало законної сили,
• відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду,
• ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань за рішенням суду,
• направлення виконавцем до суду подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду,
• ухвала суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, прийнята за результатами розгляду подання виконавця.
  

Припинення встановлених обмежень на виїзд з України.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем наступних постанов.

1. Постанови про повернення виконавчого документа до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

2. Постанови про закінчення виконавчого провадження у разі:

• визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
• затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
• припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
• скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
• письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
• закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
• фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
• повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
• надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення;
• якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
• якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
• якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.
  

3. Постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Також, відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Ухвалу суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можна оскаржити до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвала суду не була вручена боржнику у день її проголошення або складення, строк оскарження складає п'ятнадцять днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.