Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми
Нормативна база
- Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02 грудня 1949 року
- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року
- Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 року
- Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)
- Наказ Офісу Генерального прокурора "Про організацію роботи органів прокуратури України у сфері міжнародного співробітництва" від 12.09.2023 № 258
Загальна інформація
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.
Міжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою (пункт 1 частини першої статті 541 КПК України).
Органи, уповноважені звертатися із запитами про міжнародну правову допомогу
За загальним правилом, встановленим статтею 545 КПК України, відносини з питань правової допомоги у кримінальному провадженні здійснюються через центральні органи України, а саме: Офіс Генерального прокурора (під час досудового розслідування) та Міністерство юстиції України (під час судового провадження).
Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.
Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.
Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки.
Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми
Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми останнім часом набуває все більш важливого значення. Це пов'язано з тим, що без такого співробітництва неможливо зібрати докази, які знаходяться за кордоном, здійснити кримінальне переслідування винних осіб, забезпечити охорону прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві, відшкодувати завдану злочином шкоду - у разі, якщо злочин має транснаціональний характер.
У випадку, якщо у кримінальному провадженні про торгівлю людьми має місце потреба в отриманні доказів за кордоном та немає можливості їх одержання при проведенні процесуальних дій на території України, існують підстави для звернення до іноземних правоохоронних органів про правову допомогу та використання таких підходів, як:
– міжнародна організація оперативно-розшукової діяльності, що передбачає узгодження планів, цілей, напрямів, організацію транснаціональних оперативно-розшукових підрозділів (Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року). Використання механізмів міжнародно-правової допомоги. Проведення відео-/телефонних конференцій. Транснаціональний характер злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, зумовлює необхідність відпрацьовувати всі обставини їх вчинення, зокрема ті, що за межами державних кордонів;
– міжнародне співробітництво щодо міжнародної правової допомоги у кримінальних справах (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року);
– міжнародне співробітництво щодо видачі (екстрадиції) правопорушників (Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року);
– міжнародне співробітництво щодо передачі кримінального переслідування (Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 року);
- одним із головних інструментів міжнародного права, який містить визначення злочину про торгівлю людьми є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (відомий як «Палермський протокол»). Відповідно до статті 2 Палермського протоколу, Держави, які ратифікують цей Протокол, зобов'язані: попереджувати торгівлю людьми і боротися з нею; захищати та допомагати постраждалим від такої торгівлі; заохочувати співробітництво між Державами-учасницями. Україна ратифікувала Палермський протокол 21 травня 2004 року і за міжнародним правом має юридичне зобов'язання виконувати ці положення. Для правоохоронних органів ключовим положенням Протоколу є стаття 3, яка містить визначення злочину торгівлі людьми: «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу;
- зважаючи на те, що Україна є членом Ради Європи, важливим механізмом у міжнародному співробітництві є положення Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року, яку Україна ратифікувала 21 вересня 2010 року.
Міжнародно-правова допомога може надаватись також на підставі наявного між двома державами договору про взаємну допомогу у кримінальних справах. Обсяг допомоги, тобто можливості проведення за запитом тих чи інших процесуальних дій з метою одержання доказів, визначаються договором, а також законодавством запитуваної держави.
Відповідно до статті 1 Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року сторони зобов’язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію запитуючої сторони.
Звернення за правовою допомогою повинно базуватись на національному законодавстві, а докази - отримуватися у порядку, встановленому КПК України.
Крім того, статтею 544 КПК України передбачена можливість звернення за міжнародною правовою допомогою за відсутності міжнародного договору України на засадах взаємності за обов'язкової умови додержання встановленого КПК України порядку передачі запиту.
Отже, за наявності відповідних підстав для проведення процесуальних дій на території іноземної держави та можливості забезпечення їх виконання згідно з чинними міжнародними договорами та іншим законодавством України готується запит про надання правової допомоги у кримінальній справі.
Слід звернути увагу на те, що у КПК України прописані процедури тимчасової передачі особи для допиту або участі в інших процесуальних діях (стаття 565 КПК України), виклику особи, що перебуває за межами України (стаття 566 КПК України), проведення компетентними органами іноземної держави за запитом про правову допомогу допиту шляхом відео- або телефонної конференції (стаття 567 КПК України), розшуку, арешту і конфіскації майна за запитом щодо правової допомоги (стаття 568 КПК України), контрольованої поставки, прикордонного переслідування та діяльності спільних міждержавних слідчих груп (статті 569–571 КПК України), які використовуються правоохоронними органами України у забезпеченні якісної протидії злочинам торгівлі людьми, що мають транснаціональний характер.
Порядок зносин з міжнародними інституціями
Порядок направлення запитів українськими компетентними органами чітко визначений статтями 548 та 551 КПК України.
Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.
У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.
Закон також передбачає використання сучасних засобів зв'язку для прискореної передачі запитів. А саме, частиною четвертою статті 548 КПК України передбачено можливість надіслання запиту за кордон у невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У разі використання таких сучасних комунікаційних можливостей закон зобов'язує уповноважений (центральний) орган надіслати оригінал запиту поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання іншим засобом зв'язку.
У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з переліком недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту (частина четверта статті 551 КПК України).
Можливість безпосереднього порядку зносин передбачена міжнародними договорами України. Зокрема, Другим додатковим протоколом до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року, Договором між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року та іншими угодами.
У таких випадках на орган, визначений КПК України або чинним міжнародним договором України, поширюються повноваження, передбачені частинами першою та другою статті 545 КПК України
За відсутності міжнародного договору з відповідною державою центральний орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.
