Встановлення факту батьківства
Нормативна база
- Сімейний кодекс України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Закон України "Про судовий збір"
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"
- Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 6 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"
Встановлення факту батьківства в судовому порядку
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:
- відсутність спору щодо батьківства дитини;
- смерть фактичного батька дитини;
- час народження дитини.
Окрім цього, заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, а саме:
- коли немає спільної заяви батьків;
- відсутня заява батька або рішення суду;
- запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записані за її вказівкою;
- запис про матір та батька дитини проведено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина у випадку смерті матері абонеможливості встановити місце її проживання чи перебування.
Звернення до суду та розгляд заяви про встановлення факту батьківства
Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів (стаття 315 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.
Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем проживання заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду (стаття 316 ЦПК України).
Хто має право на подання заяви про встановлення факту батьківства
Відповідно до положень ч. 2 ст. 130 Сімейного кодексу України заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст. 128 Сімейного кодексу України.
- До таких осіб належать:
матір дитини, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла повноліття.
Докази у справі про встановлення факту батьківства
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані відповідно до статті 128 Сімейного кодексу України.
Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 ., до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:
- докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
- довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
- пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України». В останній час набуває поширення експертиза, що зветься «Генна дактилоскопія» (судово-генетична експертиза), висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
Судовий збір за подання заяви
За подачу заяви про встановлення факту батьківства заявнику (фізичній особі) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Файл:Заява про встановлення батьківства.docx Ставка судового збору при подачі заяви про встановлення факту батьківства становить з 1 січня 2022 року - 496 грнивень 20 копійок
| Автоматичний розрахунок на сайті "Судова влада" |
Результат судового розгляду
Факт визнання батьківства або факт батьківства встановлюється,зокрема, з метою отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, прийняття спадщини, а також для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Варто звернути увагу, що встановлення судовим рішенням факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень. Так, згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" відповідне судове рішення не замінює собою документів, що видаються органами ДРАЦС, а є лише підставою для їх отримання.
Судова практика
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: "щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи".
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
