Кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами
Нормативна база
Загальна інформація
Одним із показників сучасної держави є рівень її турботи про осіб, що потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту. Однією з форм такої турботи в Україні є опіка та піклування, завданням яких, відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Ця категорія громадян потребує окремих гарантій власних прав. Однією з гарантій прав підопічних виступає закріплена у статті 167 Кримінального кодексу України (далі - КК України) кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами.
Склад кримінального правопорушення
Об’єкт кримінального правопорушення
Родовим об’єктом кримінального правопорушення вважають суспільні відносини, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина.
Безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення є майнові права й інтереси особи, відносно якої встановлені опіка чи піклування
Потерпілими від кримінального правопорушення законодавець визначає підопічних осіб. Такими є особи, над якими встановлюється опіка чи піклування. Відповідно до положень ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 55 ЦК України). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 56 ЦК України).
Об'єктивна кримінального правопорушення
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення виражається у використанні опіки та піклування на шкоду підопічному. У статті 167 КК України названі лише дві форми використання опіки чи піклування на шкоду підопічному: зайняття житлової площі та використання майна. Їх перелік законодавець залишив невичерпним, що обумовлює дослідження інших форм зловживання опікою чи піклуванням, зокрема, привласнення речей підопічного; розтрата його цінностей; порушення майнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів; використання доходів підопічних (пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від майна, що належить їм) для задоволення власних потреб; порушення передбачених законом обмежень і порядку при здійсненні правочинів, де однією стороною виступає підопічний; невиконання опікунських обов’язків на шкоду підопічному (при цьому опікун (піклувальник) отримує матеріальні блага від інших осіб); управління майном підопічного з порушенням установлених правил; відмова від належних підопічному майнових прав та інше.
За конструкцією об’єктивної сторони, що наведена в диспозиції статті 167 КК України, кримінальне правопорушення є формальним і визнається закінченим з моменту виконання опікуном (піклувальником) певного діяння, незалежно від наслідків, що були або могли бути спричинені підопічному.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення
У суб’єктивній стороні цього кримінального правопорушення обов’язковими її ознаками є прямий умисел та корислива мета на отримання вигоди майнового характеру за рахунок підопічної особи.
Суб’єкт кримінального правопорушення
Існують також проблемні питання щодо суб’єкта кримінального правопорушення. Згідно диспозиції статті 167 КК України він є спеціальним. Це особа, яка призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником. Проте відповідно до ЦК, в окремих випадках опіку та піклування може здійснювати орган опіки та піклування та спеціальні заклади (навчальні заклади, заклади охорони здоров’я або заклади соціального захисту населення (статті 65 - 66 ЦК України). Отже, виникає питання про кримінальну відповідальність службових осіб органу опіки та піклування чи спеціального закладу в разі зловживання ними опікунськими правами.
Із суб’єктом цього кримінального правопорушення пов’язана ще одна проблема. В науці цивільного права визнається, що батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опікунами і піклувальниками без спеціального призначення. Отже, виникає питання щодо можливості та необхідності притягнення до кримінальної відповідальності батьків та усиновлювачів, які вчинили діяння, передбачене диспозицією статті 167 КК України.
Проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів кримінальних правопорушень
Потребують розв’язання також проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів кримінальних правопорушень, зокрема від торгівлі людьми (стаття 149 КК України), насильницького донорства (стаття 144 КК України), вимагання (стаття 189 КК України), шахрайства (стаття 190 КК України), експлуатації дітей (стаття 150 КК України), злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (стаття 166 КК України).
Санкція (покарання)
Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) -
карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
