Спеціальна конфіскація

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 06:42, 29 грудня 2021, створена Serhii.cherepakhin (обговорення | внесок) (форматування, додання гіперпосилань)

Спеціальна конфіскація - це  примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Нормативно-правове регулювання

Застосування

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно

  • одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
  • призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
  • були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Хто уповноважений виносити рішення про конфіскацію

Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується виключно судом під час постановлення рішення, яким закінчується кримінальне провадження:

-         Обвинувальний вирок суду;

-          ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності;

-          ухвала суду про застосування заходів медичного характеру;

-         ухвала суду про застосування заходів виховного характеру;

-         У випадку закриття провадження слідчим або прокурором спеціальна конфіскація застосовується ухвалою слідчого судді на підставі відповідного клопотання;

Перелік злочинів, за які проводиться:

Спеціальна конфіскація може бути застосована за умови вчинення таких злочинів:

  • злочини, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • злочини, передбачені частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1 , частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1 , 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1 , 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1 , 364-1, 365

Конфіскація у третіх осіб

Спеціальна конфіскація може застосовуватися  також до майна третіх осіб . Це випадки коли:

  • доведено що особа набула таке майно безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості та  знала або повинна була і могла знати, що таке майно одержане незаконним шляхом (відповідає будь-якій із ознак майна, що передбачені у пунктах 1-4 ч.1 ст. 96-1 КК України);
  • майно було отримане у власність у період незаконної діяльності;
  • майно було отримано безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність; 
  • майно було отримане у власність після повідомлення особі про підозру від такої особи; 
  • грошові кошти на придбання майна були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.

Спеціальна конфіскація майна за кордоном

Спеціальна конфіскація може застосовуватися на майно за кордоном  згідно  ч. 9 ст. 100 КПК України.

Випадки неможливості застосування

Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача за наявності доказів добросовісності набуття у власність майна третьою особою.