Правила проїзду у громадському транспорті. Відповідальність за безквитковий проїзд
Нормативна база
- Кодекс України про адміністративні правопорушення
- Закон України "Про транспорт"
- Закон України "Про міський електричний транспорт"
- Закон України "Про автомобільний транспорт"
- Закон України "Про дорожній рух"
- Закон України "Про захист прав споживачів"
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
- Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
- Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту"
- Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1735 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом"
Загальні положення
Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях (частина перша статті 1 Закону України "Про транспорт").
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про міський електричний транспорт" та частини сімнадцятої статті 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" правила користування міським електричним транспортом та міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
Так, наприклад, Правила користування міським наземним пасажирським транспортом міста Києва затверджені рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2019 року № 164/6820 (далі - Правила), а Правила користування міським електричним транспортом у м. Львові затверджені рішенням Львівської міської ради від 04 квітня 2018 року № 361.
Правовий статус контролера
Так, відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Правил контролер - це особа, що здійснює контроль оплати проїзду і перевезення багажу.
Під час виконання своїх обов’язків контролер зобов'язаний:
- мати при собі службове посвідчення, нагрудний знак (жетон, картка тощо) прикріплений на лицьовій частині верхнього одягу з особистим номером контролера, квитанції встановленого зразка, а також діючий транспортний термінал (встановлений у рухомому складі наземного транспортного засобу або інтегрований з турнікетом спеціалізований комплект обладнання (зокрема і валідатори), що призначений для реєстрації електронного квитка, перевірки транспортного ресурсу й оплати проїзду та взаємодіє з іншим бортовим електронним інформаційним обладнанням і центром обробки транспортних транзакцій);
- починати здійснення контролю після повідомлення про це пасажирів;
- при стягненні штрафу за проїзд без реєстрації електронного квитка або за порушення Правил видати порушнику квитанцію встановленого зразку;
- на першу вимогу пасажира пред'явити своє службове посвідчення, повідомити про місце роботи, телефон та місцезнаходження перевізника.
Контроль оплати проїзду здійснюється контролерами на шляху прямування під час руху транспортного засобу. Контроль оплати проїзду здійснюється шляхом піднесення електронного квитка до транспортного терміналу контролера, який підтверджує або спростовує реєстрацію електронного квитка у відповідному транспортному засобі під час виконання відповідного рейсу (пункт 6.1 розділу 6 Правил).
Контролер має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та відповідно до статті 309 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) стягувати штрафи за адміністративні порушення, передбачені частиною третьою статті 119, частиною другою статті 134, абзацами четвертим та восьмим статті 135 КУпАП.
Правовий статус пасажира
Пасажир - особа, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом та яка не бере участь у керуванні ним (пункт 2 розділу І Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176).
Реєстрація електронного квитка здійснюється пасажирами самостійно, після входу до транспортного засобу, не чекаючи наступної зупинки, через транспортні термінали шляхом піднесення носія електронного квитка до нього. Після реєстрації електронного квитка на екрані транспортного терміналу з'явиться інформація про оплату проїзду у вигляді текстового, звукового, графічного чи іншого повідомлення та про залишок транспортного ресурсу (пункт 3.2 розділу 3 Правил).
Якщо на екрані транспортного терміналу з'являється повідомлення про неможливість реєстрації електронного квитка, поїздка вважається неоплаченою.
У разі виходу рухомого складу з ладу під час роботи на маршруті (лінії) пасажири, що оплатили вартість транспортної послуги, при пересадці на іншу одиницю рухомого складу повторно вартість проїзду не сплачують (пункт 3.9 розділу 3 Правил).
Пасажир має право:
- безоплатно провозити з собою дітей віком до шести років включно без надання їм окремого місця для сидіння;
- на безпечний, своєчасний і якісний проїзд до місця призначення;
- одержувати від перевізника, водія, на зупинках інформацію про послуги міського наземного пасажирського транспорту міста Києва;
- безплатно провозити з собою ручну поклажу, одну пару лиж, дитячий візок, санки, велосипед у розібраному вигляді, дрібний садовий інвентар у відповідній упаковці, дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності паводка з пред'явленням відповідних документів на них та за умови, що тварини не забруднюють салон транспортного засобу та речі пасажирів й розташовуються на підлозі;
- на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови і порядок руху та надання транспортних послуг, відшкодування завданої йому шкоди;
- на вирішення спірних питань щодо надання транспортних послуг у судовому порядку (пункт 5.7 розділу 5 Правил).
Відповідальність за безквитковий проїзд
Громадянин може бути позбавлений права на поїздку в громадському транспорті, адже водії мають право не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред'являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.
У разі, коли пасажир все ж потрапив до транспортного засобу без проїзного документа або посвідчення встановленого зразка, що дає право на відповідну пільгу, і це виявив контролер, особа повинна сплатити штраф у порядку та спосіб, передбачений законодавством України.
Так, відповідно до статті 135 КУпАП безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років, тягне за собою в залежності від виду транспорту та сполучення накладення штрафу в розмірі від десяти- до двадцятикратного розміру від вартості проїзду.
Якщо пасажир не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається, то уповноважена особа, наприклад, контролер відразу виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, один екземпляр якої вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У випадку сплати штрафу на місці, контролер зобов’язаний видати квитанцію про оплату встановленого зразка. Для продовження поїздки пасажир, крім сплати штрафу, повинен сплатити вартість проїзду.
Якщо порушник оспорює стягнення, що на нього накладається за вчинення правопорушення, то відповідно до статті 285 КУпАП складається протокол про адміністративне правопорушення.
