Охоронні зони. Зони санітарної охорони та санітарно-захисні зони. Землі особливого режиму використання

Зміст 1. Нормативна база 2. Вступ 3. Охоронні зони 4. Зони санітарної охорони 5. Санітарно-захисні зони

Нормативна база

Конституція України Земельний кодекс України Закон України «Про природно-заповідний фонд України»; Закон України «Про охорону культурної спадщини»); Закон України «Про транспорт»; Закон України «Про залізничний транспорт»; Закон України «Про трубопровідний транспорт»; Закон України «Про телекомунікації»; Закон України «Про електроенергетику»; Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів»; Закону України «Про використання земель оборони»; Закон України «Про гідрометеорологічну діяльність»; Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»; Закон України «Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»; Закон України «Про природно-заповідний фонд України»; Закон України «Про державний земельний кадастр»;

1. Вступ Обсяг права користування земельною ділянкою є обмеженим і обумовлюється цільовим призначенням земельної ділянки: вона може (і повинна) використовуватися лише за цільовим призначенням (ст.ст.91, 96 ЗКУ). Існують також спеціальні обмеження права користування, пов’язані із встановленням територій із режимом обмеженого використання. Розглянемо найбільш типові з таких обмежень.

2. Охоронні зони Відповідно ст. 112 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) «Охоронні зони 1. Охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв’язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об’єкти. 2. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України» Отже, охоронні зони - це території із режимом обмеженого використання, що встановлюються навколо особливо цінних та/або вразливих об’єктів з метою їх охорони. Охоронні зони, встановлюються навколо: • об’єктів природно-заповідного фонду (ст.ст.39, 40 та ін. ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»); • об’єктів культурної спадщини (ч.2 ст.54 ЗКУ, ст.32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»); • об’єктів транспорту (ст.73 ЗКУ, ст.ст.11, 23 ЗУ «Про транспорт», ст.6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст.11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт»); • об’єктів зв’язку (ст.75 ЗКУ, ст.10 ЗУ «Про телекомунікації», ПКМ «Про затвердження Правил охорони ліній електрозв’язку» від 29.01.1996 №135); • об’єктів енергетики (ст.19 ЗУ «Про електроенергетику», ст.ст. 18, 22-24 та ін. ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів»); • об’єктів гідрометеорологічної діяльності (ст.13 ЗУ «Про гідрометеорологічну діяльність», ПКМ «Про затвердження Порядку встановлення охоронних зон навколо об’єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режиму їх використання» від 11.12.1999 №2262); • геодезичних пунктів (ст.22 ЗУ «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», ПКМ «Про Порядок охорони геодезичних пунктів» від 19.07.1999 №1284); • інженерних комунікацій (див. п.п.20, 25, 28, 35, 36-2 Єдиних правил ремонту, утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними і охорони, затверджених ПКМ від 30.03.1994 №198). Правовий режим охоронних зон відрізняється залежно від об’єкта, навколо якого встановлена зона, проте завжди передбачає обмеження щодо можливих видів використання земельної ділянки. Конкретний зміст режиму охоронної зони визначається наведеними вище нормативно-правовими актами.

3. Зони санітарної охорони Відповідно ст. 113 Земельного кодексу України: «1. Зони санітарної охорони створюються навколо об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об’єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. 2. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об’єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. 3. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.» Отже, зона санітарної охорони – це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд» (ст.1 Водний кодекс України, далі ВКУ). Положення про зони санітарної охорони вміщені у ст.ст.59, 93 та ін. ВКУ, ст.113 ЗКУ, ст.18 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», розд.VII ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», ПКМ від 18.12.1998 №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів». Зони санітарної охорони джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання (ст.35 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання»). Режим різних поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання визначається відповідно до розд.VII ЗУ «Про питну водну та питне водопостачання», а також ПКМ від 18.12.1998 №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів». Навколо курортів передбачаються округи санітарної (гірничо-санітарної) охорони (ст.ст.30-33 та ін. ЗУ «Про курорти», ст.48 ЗКУ), які, в свою чергу, поділяються на зони [санітарної охорони]: першу (суворого режиму), другу (зону обмежень), третю (зону спостережень) - ст.30 ЗУ «Про курорти». Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблення проектів землеустрою. Загальною рисою зон санітарної охорони є встановлення достатньо суворих обмежень, що покликані повністю виключити ймовірність забруднення джерел водопостачання або курортних місцевостей.

4. Санітарно-захисні зони Відповідно ст. 114 Земельного кодексу України: «Санітарно-захисні зони 1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови. 2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури та інших об’єктів, пов’язаних з постійним перебуванням людей. 3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.» Отже, санітарно-захисні зони – це території навколо шкідливих об’єктів з обмеженим режимом землекористування, де забороняється розміщення об’єктів, пов’язаних з постійним перебуванням людей (таке визначення випливає зі ст.114 ЗКУ). Спеціальні положення про санітарно-захисні зони передбачені у ст.24 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», ст.45 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ст.15 ЗУ «Про видобування та переробку уранових руд», ст.20 ЗУ «Про електроенергетику», ст.ст. 21 та 32 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів». Розмір та особливості правового режиму санітарно-захисних зон визначаються актами законодавства про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (насамперед, санітарними нормами і правилами): Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затв. наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996, п.3 Правил охорони електричних мереж, затверджених ПКМ від 04.03.1997 №209, наказом МОЗ України «Про затвердження державних санітарних правил та норм» №239 від 01.08.1996, п.п.3.5, 3.6. Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №28 та ін. Розміри та режим санітарно-захисних зон визначаються також нормативними документами у галузі будівництва: ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», п.10 ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН Б.2.4-3-95 «Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств», ДБН Б.2.4-4-97 «Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств» тощо. Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об’єктів, що наведена у додатку №4 до згаданих вище Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів. Підприємства за шкідливістю поділяються на 5 класів, відповідно до яких встановлюються санітарно захисні зони від 50 до 3000 м.

5. Зони особливого режиму використання земель Відповідно ст.115. Земельного кодексу України: «Зони особливого режиму використання земель 1. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об’єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах. 2. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. 3. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.» Отже, зони особливого режиму використання земель – це території з обмеженим режимом використання, які встановлюються навколо військових об’єктів з метою їх фізичної охорони, а також для захисту населення від впливу таких об’єктів (таке визначення випливає із ч.1 ст.115 ЗКУ, ст.3 ЗУ «Про використання земель оборони»). Ст.3 ЗУ «Про використання земель оборони» відносить до зон особливого режиму використання земель прикордонну смугу. Правовий режим прикордонної смуги визначається ЗУ «Про державний кордон України» (ст.ст.18, 22-24), а також ПКМ від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим». Вже згаданою ст.3 ЗУ «Про використання земель оборони» передбачено, що навколо військових частин та оборонних об’єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об’єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах. Перелік обмежень, зазначений у гл.18 Земельного кодексу України «Обмеження прав на землю» не є вичерпним. Його можна продовжити, виділивши також такі обмеження прав на землю: • зони особливого режиму забудови – їх режим і порядок встановлення визначаються відповідно до ст.39 ЗКУ, Законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» будівельними нормами та правилами: ДБН 360-92** «Планування та забудова населених пунктів» та ін.; • водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, берегові смуги водних шляхів – режим і порядок встановлення визначаються гл.12 ЗКУ, ст.ст.87-93 ВКУ; • зелені зони – існування передбачене ПКМ від 16.05.2007 №733 «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок», ГОСТ 17.5.3.01-78 «Охорона природи. Землі. Склад і розмір зелених зон міст»; • зони радіоактивно-забруднених територій – правовий режим і порядок встановлення визначені ст.ст.169, 170 ЗКУ, ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»; • зони надзвичайних екологічних ситуацій – поняття, правовий режим та порядок оголошення передбачені ст.1 ЗУ «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», актами про оголошення окремих зон надзвичайних екологічних ситуацій: напр., УП «Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір’я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації» від 31.08.2000 №2039, затв. ЗУ від 05.09.2000 №1931.