Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток

Основні положення надання відпустки

Згідно статті 57 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України «Про відпустки», в разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 цієї статті. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Відповідно до ст. 10 Закону про відпустки, додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. У відповідності до ч 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки», передбачено надання щорічних відпусток за бажанням працівників певних категорій у зручний для них час. Святкові і неробочі дні не враховуються при обчисленні тривалості щорічної основної відпустки (ст. 73 КЗпП). Вони не враховуються також при обчисленні щорічних додаткових відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей. В інших випадках святкові і неробочі дні включаються до загальної кількості днів відпустки, у тому числі до загальної кількості днів додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчих відпусток, соціальних відпусток (крім відпусток працівникам, які мають дітей, відпусток без збереження заробітної плати). Докладніше: Порядок надання щорічних відпусток

Надання додаткової відпустки держслужбовцям

За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів (стаття 58 Закону України «Про державну службу»). Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України. Надання цієї відпустки державним службовцям визначено ч. 1 ст. 58 Закону № 889, із положень якої випливає, що право на надання додаткової оплачуваної відпустки державному службовцю дає напрацьований стаж державної служби. Від наявного стажу залежить тривалість додаткової оплачуваної відпустки. Право на додаткову відпустку за стаж з’являється у держслужбовця з досягненням відповідного стажу державної служби – п’ять років (судова практика: Постанова Верховного Суду України від 4 березня 2014 року по справі № Начало формы 21-426а13 (Конец формы https://reyestr.court.gov.ua/Review/37908415)

Починаючи з дати досягнення п’ятирічного стажу за кожний рік державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів (ч. 1 ст. 58 Закону № 889). Стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2, ст. 46 Закону № 889, якою визначено час перебування на відповідних посадах, який зараховується до стажу державної служби, та інші періоди, коли держслужбовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з держорганом. Окрім часу перебування на конкретних посадах (державної служби, народного депутата, працівників дипломатичної служби, в органах місцевого самоврядування, суддів, прокурорів, на яких присвоюються військові та спеціальні звання та ін.), до стажу державної служби зараховуються наступні періоди: — час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу; — період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; — час перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду,

— у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

При обчисленні стажу необхідно мати на увазі, що: — механізм обчислення державного стажу, який державний службовець набув після 01.05.2016 р., визначається Порядком обчислення стажу державної служби, затверджений постановою КМУ від 25.03.2016 р. № 229; — стаж держслужби за період роботи до 01.05.2016 р. відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 обчислюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством на той момент (Порядок № 283). Згідно з п. 5 Порядку № 229 стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках. Звертаємо увагу, що п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, п. 12 Порядку № 270 визначено: за держслужбовцями, які відповідно до ст. 35 Закону № 3723 набули права на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено ст. 58 Закону № 889, така тривалість додаткових відпусток зберігається.

Додаткова відпустка не надається (п. 11 Порядку № 270) державному службовцю за час перебування:

- у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - у відпустках без збереження заробітної плати: - у разі, коли дитина потребує домашнього догляду (тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку); - у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна), не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; - у разі, коли дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» (до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку); - за час навчання у навчальному закладі, установі, організації незалежно від форми власності, що має право надавати освітні послуги, зокрема за кордоном, для підвищення рівня професійної компетентності з відривом від виробництва. Особливості надання додаткових оплачуваних відпусток  Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби У перший рік державної служби в державному органі державному службовцю, який має стаж такої служби понад п’ять років, додаткова відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством Невикористана додаткова відпустка чи її частина надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році За згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі додаткові відпустки за попередній і поточний періоди можуть бути надані одночасно У разі перенесення додаткової відпустки строк її надання погоджується державним службовцем з його безпосереднім керівником. Якщо причини, що зумовили перенесення додаткової відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина додаткової відпустки надається після закінчення дії таких причин або переноситься за згодою між державним службовцем і його безпосереднім керівником на інший період. За бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки За бажанням державного службовця додаткова відпустка або її частина може бути замінена грошовою компенсацією 1. Планування та оформлення відпустки Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджує керівник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводить до відома всіх працівників. Під час складання графіка ураховують інтереси установи, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку. На практиці графік надання відпусток складає кадрова служба зазвичай до 1 січня наступного року на підставі пропозицій керівників структурних підрозділів з можливими коригуваннями, які можна вносити. Після затвердження графіка допускається протягом року вносити до нього зміни про встановлення нового терміну надання відпустки у зв’язку з її перенесенням (оформляється наказом керівника). Iніціатором перенесення відпустки може бути як керівник, так і працівник. За своєю ініціативою керівник видає наказ про перенесення відпустки можна, якщо: — є письмова згода працівника на перенесення відпустки; — питання про перенесення відпустки погоджене у встановленому порядку із профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом; — перенесення не є системним; — частину відпустки працівник використає в поточному робочому році. Щорічну відпустку на вимогу працівника має бути перенесено на інший період, якщо: — керівник підприємства порушив термін письмового повідомлення про час надання відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (ч. 11 ст. 10 Закону України «Про відпустки») — невчасно виплачено працівникові заробітну плату за час щорічної відпустки (відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку); — працівник тимчасово непрацездатний на день початку відпустки, що засвідчено у встановленому порядку; — настає строк відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; — збігається щорічна відпустка з відпусткою у зв’язку з навчанням, виконанням працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає на цей час звільненню від основної роботи із збереженням заробітної плати. Надання щорічних відпусток оформляють наказом керівника підприємства. У наказі про надання відпустки зазначають: прізвище, ім’я, по батькові, посаду, місце роботи працівника; вид, дату початку та строк (тривалість) відпустки, період, за який її надають. Підстави для видання наказу: — графік відпусток; — заява працівника. На підставі наказу про надання щорічної основної (додаткової) відпустки вносять відповідні записи до розділу IV «Відпустки» особової картки за формою П-2ДС.

2. Перенесення та поділ відпустки Якщо працівник хоче перенести щорічну відпустку на інший термін, її надання встановлюється за домовленістю сторін. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 12 Закону про відпустки. Перенесення відпустки за ініціативою працівника теж оформляють наказом. Додаткова відпустка за стаж державної служби переноситься на інший період або продовжується у разі: тимчасової непрацездатності державного службовця, засвідченої в установленому порядку; відкликання із додаткової відпустки для виконання невідкладних завдань; виконання державним службовцем державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством службовець підлягає звільненню на час виконання ним таких обов’язків від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу додаткової відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Статтею 79 КЗпП та ст. 12 Закону про відпустки допускається поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Ураховуючи, що щорічна відпустка може складатися зі щорічної основної та щорічних додаткових відпусток, кожна з її складових (у тому числі додаткові відпустки) може бути поділена на частини, а також включатися до складу основної безперервної частини щорічної відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів. На практиці ініціатором поділу щорічної відпустки є, як правило, працівник, який має звернутися до керівника з відповідною заявою. Власник або уповноважений ним орган має право погодитися з таким поділом або відмовити в поділі, і така відмова не буде оцінена як порушення прав працівника чи норм законодавства про працю.

! ! Додаткову відпустку за стаж державної служби на прохання державного службовця також може бути поділено на частини будь-якої тривалості Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.