Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Основні положення надання відпустки

Згідно статті 57 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

До відома! Порядок надання відпусток у трудових колективах, як правило, конкретизований внутрішнім (локальним) нормативним актом, Правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП)

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України «Про відпустки», в разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 цієї статті.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відпустки", додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Увага! Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд

У відповідності до ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки», передбачено надання щорічних відпусток за бажанням працівників певних категорій у зручний для них час.

Святкові і неробочі дні не враховуються при обчисленні тривалості щорічної основної відпустки (ст. 73 КЗпП). Вони не враховуються також при обчисленні щорічних додаткових відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей.

В інших випадках, святкові і неробочі дні включаються до загальної кількості днів відпустки, у тому числі до загальної кількості днів додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчих відпусток, соціальних відпусток (крім відпусток працівникам, які мають дітей, відпусток без збереження заробітної плати).

Докладніше: Порядок надання щорічних відпусток

Надання додаткової відпустки державним службовцям

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на додаткову відпустку з’являється у державного службовця з досягненням відповідного стажу державної служби – п’ять років.

За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів (стаття 58 Закону України «Про державну службу»).

Окрім часу перебування на конкретних посадах (державної служби, народного депутата, працівників дипломатичної служби, в органах місцевого самоврядування, суддів, прокурорів, на яких присвоюються військові та спеціальні звання та ін.), до стажу державної служби зараховуються також наступні періоди:

  1. час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу;
  2. період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;
  3. час перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду,
  4. у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

До відома! При обчисленні стажу необхідно мати на увазі, що:

Звертаємо увагу, що п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу", п. 12 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою Кабінету Міністрів Україним від 06.04.2016 р. № 270 визначено: за державними службовцями, які відповідно до ст. 35 Закону України "Про державну службу" набули права на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено ст. 58 Закону України "Про державну службу", така тривалість додаткових відпусток зберігається.

Додаткова відпустка не надається державному службовцю за час перебування:

  1. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  2. у відпустках без збереження заробітної плати;
  3. у разі, коли дитина потребує домашнього догляду (тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку);
  4. у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна), не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
  5. у разі, коли дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» (до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку);
  6. за час навчання у навчальному закладі, установі, організації незалежно від форми власності, що має право надавати освітні послуги, зокрема за кордоном, для підвищення рівня професійної компетентності з відривом від виробництва.

Невикористана додаткова відпустка чи її частина надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році або може бути замінена грошовою компенсацією

За згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі додаткові відпустки за попередній і поточний періоди можуть бути надані одночасно.

За бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

Планування та оформлення відпустки

Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджує керівник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводить до відома всіх працівників. Під час складання графіка ураховують інтереси установи, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.

На практиці графік надання відпусток складає кадрова служба зазвичай до 1 січня наступного року на підставі пропозицій керівників структурних підрозділів з можливими коригуваннями, які можна вносити.

Надання щорічних відпусток оформляють наказом керівника підприємства.

У наказі про надання відпустки зазначають:

  1. прізвище, ім’я, по батькові, посаду, місце роботи працівника;
  2. вид, дату початку та строк (тривалість) відпустки, період, за який її надають.

Підстави для видання наказу:

  • графік відпусток;
  • заява працівника.

На підставі наказу про надання щорічної основної (додаткової) відпустки вносять відповідні записи до розділу IV «Відпустки» особової картки за формою П-2ДС.

Перенесення та поділ відпустки

Якщо працівник хоче перенести щорічну відпустку на інший термін, її надання встановлюється за домовленістю сторін. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст. 12 Закону України "Про відпустки", з оформленням відповідного наказу.

Додаткова відпустка за стаж державної служби переноситься на інший період або продовжується у разі:

  • тимчасової непрацездатності державного службовця, засвідченої в установленому порядку;
  • відкликання із додаткової відпустки для виконання невідкладних завдань;
  • виконання державним службовцем державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством службовець підлягає звільненню на час виконання ним таких обов’язків від основної роботи із збереженням заробітної плати;
  • настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • збігу додаткової відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Статтею 79 КЗпП та ст. 12 Закону України "Про відпустки" допускається поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Ураховуючи, що щорічна відпустка може складатися зі щорічної основної та щорічних додаткових відпусток, кожна з її складових (у тому числі додаткові відпустки) може бути поділена на частини, а також включатися до складу основної безперервної частини щорічної відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів.

На практиці ініціатором поділу щорічної відпустки є, як правило, працівник, який має звернутися до керівника з відповідною заявою. Власник або уповноважений ним орган має право погодитися з таким поділом або відмовити в поділі, і така відмова не буде оцінена як порушення прав працівника чи норм законодавства про працю.

Додаткову відпустку за стаж державної служби на прохання державного службовця також може бути поділено на частини будь-якої тривалості

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Захист права працівників на відпочинок

Індивідуальні трудові спори щодо порушення права на відпочинок розглядаються комісіями по трудових спорах або судами.

Організація, порядок і строки розгляду трудового спору комісіями по трудових спорах встановлені нормами статей 223–229 КЗпП.

Відповідно до ч. 1 статті 230 КЗпП, у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісій по трудових спорах у встановлений строк працівникові, зазначеним органом видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

Частина перша статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб до окружного адміністративного суду.

Докладніше: Звернення до суду: провадження в адміністративній справі

Судова практика:

Постанова Верховного Суду України від 4 березня 2014 року по справі № 21-426а13

Постанова ВАСУ від 07.03.2017 року у справі  К/800/20576/16