Порядок виправлення помилки у свідоцтві про право власності на житло

Нормативна база

1. Конституція України
2. Закон України «Про судовий збір»
3. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
4. Цивільний кодекс України
5. Цивільний процесуальний кодекс України
6. Наказ Міністерства Юстиції України « Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства » від 03.04.2015 року
7. Наказ Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 14.12.2012 року
8. Постанова Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року
9. Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ (узагальнення судової практики Верховним Судом України)

Загальні положення

Свідоцтво про право власності - це документ, який підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке видається фізичним та юридичним особам.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довічної власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. ст. 182, 331,334 Цивільного кодексу України- основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об’єкта нерухомості ( у тому числі й тих об’єктів, правовий статус яких законодавчим актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під’їзні колії, автомобільна дорога, автомобільні платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

Процедура видачі свідоцтва про право власності

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видавали:

1. фізичним та юридичним особам на новозбудовані реконструйовані об’єкти нерухомого майна;
2. членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;
3. юридичним особам у разі внесення до статутного фонду ( статутного або складеного капіталу) об’єктів нерухомого майна їх засновниками ( учасниками);
4. фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується( реорганізується);
5. фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об’єкт нерухомого майна, переданий їм;
6. реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об’єкти нерухомого майна;
7. у разі виділення окремого об’єкта нерухомого майна зі складу об’єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об’єктів;
8. фізичним та юридичним особам на об’єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки.

У випадках, встановлених законодавством, державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень оформлює свідоцтво про право власності на нерухоме майно та їх обтяжень. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно.
Порядком державної реєстрації права на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 ( далі- Порядок) визначався перелік документів, які необхідно було подати для отримання Свідоцтва.
До документів, які подавалися для отримання Свідоцтва належали:

1. заява встановленої форми;
2. копія документа, що посвідчує особу заявника;
3. документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
4. документ про сплату державного мита ( якщо особа не подає документ, яким її звільнено від сплати державного мита );
5. документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
6. документ, що містить технічну характеристику такого об’єкта нерухомого майна і формується за результатами проведення його технічної інвентаризації.

Оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно здійснювали державні реєстратори прав на нерухоме майно на спеціальних бланках свідоцтва про права власності. За наданням витягу з Реєстру прав справляється плата, розмір якої визначається Наказом Міністерством юстиції України « Про затвердження тарифів за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно» від 20 вересня 2002року №83/5. Особи, які заінтересовані в отриманні витягу мають оплатити проведення технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, що передує наданню витягу з Реєстру прав. Зокрема, встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об’єкт заявник подавав органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об’єкт.
Відповідно до п. 36 Постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 26 жовтня 2011р. №1141 для формування та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно державним реєстратором вносилися до Державного реєстру прав наступні відомості:

1. тип об’єкта нерухомого майна ( житловий будинок, будівля, споруда, квартира, тощо);
2. площа об’єкта нерухомого майна ( загальна та житлова);
3. адреса об’єкта нерухомого майна;
4. відомості про суб’єкта права власності;
5. форма власності;
6. види спільної власності ( у разі, коли майно належить на праві спільної власності);
7. розмір частки у праві спільної власності ( у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності);
8. прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;
9. найменування органу державної реєстрації прав;
10. номер та серія бланка свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позасудовий порядок виправлення помилки

Ким вирішується порядок виправлення помилки в електронній базі даних

При виявленні помилки у свідоцтві (витягу) заявник може звернутися до реєстратора Бюро технічної інвентаризації із заявою про виправлення помилки у записі розподілу Реєстру прав. Якщо під час внесення до Реєстру прав записів, передбачених порядком, реєстратором допущено помилку, останній зобов'язаний негайно відредагувати запис або скасувати помилково зроблений запис розділу Реєстру прав.

Послідовність скасування запису

Спочатку скасовують записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цих прав. На підставі заяви про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав, реєстратор Бюро технічної інвентаризації редагує запис або скасовує помилково зроблений запис розділу Реєстру прав та вилучає у заявника свідоцтво (витяг), що містить помилку.

Ціна виправлення технічної помилки

Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється платно.

Строки виправлення

Відповідно до Закону України “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у разі виявлення помилки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє про це державного реєстратора. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Судовий порядок виправлення

Куди звернутися

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документу (свідоцтва про право власності на житло) подається до суду за місцем її проживання. Така заява подається в порядку окремого провадження, визначеного в ст. 315-319 ЦПК України, з урахуванням загальних положень окремого провадження, передбачених в ЦПК УЦкраїни. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного суду України.

Зміст заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу

Заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу повинна містити:

1. який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2. причини не можливості відновлення документації, що посвідчують цей факт;
3. докази, що підтверджують факт.

Заява повинна бути складена з додержанням вимог чинного законодавства щодо складання позовних заяв. Відповідно до ст. 75 Цивільного процесуального кодексу України заява подається в письмовій формі До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Вартість заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу

За подання заяви у справах окремого провадження юридичні особи або фізичні особи-підприємці сплачують судовий збір у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Фізичні особи сплачують судовий збір у роззмірі 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстави для залишення заяви без руху

Підстави для залишення заяви без руху в порядку окремого провадження визначаються за аналогією, відповідно до підстав залишення без руху позовної заяви. Відповідно до ст. 185 Цивільного процесуального кодексу, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.