Порядок виправлення помилки у свідоцтві про право власності на житло

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Закон України «Про судовий збір»
  3. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
  4. Цивільний кодекс України
  5. Цивільний процесуальний кодекс України
  6. Наказ Міністерства Юстиції України « Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства » від 03.04.2015 року
  7. Наказ Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 14.12.2012 року
  8. Постанова Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року
  9. Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ (узагальнення судової практики Верховним Судом України)

Загальні положення

Свідоцтво про право власності - це документ, який підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке видається фізичним та юридичним особам.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довічної власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. ст. 182, 331,334 Цивільного кодексу України- основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об’єкта нерухомості ( у тому числі й тих об’єктів, правовий статус яких законодавчим актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під’їзні колії, автомобільна дорога, автомобільні платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

Процедура видачі свідоцтва про право власності

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видавали:

  1. фізичним та юридичним особам на новозбудовані реконструйовані об’єкти нерухомого майна;
  2. членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;
  3. юридичним особам у разі внесення до статутного фонду ( статутного або складеного капіталу) об’єктів нерухомого майна їх засновниками ( учасниками);
  4. фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується( реорганізується);
  5. фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об’єкт нерухомого майна, переданий їм;
  6. реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об’єкти нерухомого майна;
  7. у разі виділення окремого об’єкта нерухомого майна зі складу об’єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об’єктів;
  8. фізичним та юридичним особам на об’єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки.

У випадках, встановлених законодавством, державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень оформлює свідоцтво про право власності на нерухоме майно та їх обтяжень. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно.
Порядком державної реєстрації права на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 ( далі- Порядок) визначався перелік документів, які необхідно було подати для отримання Свідоцтва.
До документів, які подавалися для отримання Свідоцтва належали:

  1. заява встановленої форми;
  2. копія документа, що посвідчує особу заявника;
  3. документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
  4. документ про сплату державного мита ( якщо особа не подає документ, яким її звільнено від сплати державного мита );
  5. документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
  6. документ, що містить технічну характеристику такого об’єкта нерухомого майна і формується за результатами проведення його технічної інвентаризації.

Оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно здійснювали державні реєстратори прав на нерухоме майно на спеціальних бланках свідоцтва про права власності. За наданням витягу з Реєстру прав справляється плата, розмір якої визначається Наказом Міністерством юстиції України « Про затвердження тарифів за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно» від 20 вересня 2002року №83/5. Особи, які заінтересовані в отриманні витягу мають оплатити проведення технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, що передує наданню витягу з Реєстру прав. Зокрема, встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об’єкт заявник подавав органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об’єкт.
Відповідно до п. 36 Постанови Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 26 жовтня 2011р. №1141 для формування та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно державним реєстратором вносилися до Державного реєстру прав наступні відомості:

  1. тип об’єкта нерухомого майна ( житловий будинок, будівля, споруда, квартира, тощо);
  2. площа об’єкта нерухомого майна ( загальна та житлова);
  3. адреса об’єкта нерухомого майна;
  4. відомості про суб’єкта права власності;
  5. форма власності;
  6. види спільної власності ( у разі, коли майно належить на праві спільної власності);
  7. розмір частки у праві спільної власності ( у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності);
  8. прізвище, ім’я та по батькові державного реєстратора;
  9. найменування органу державної реєстрації прав;
  10. номер та серія бланка свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позасудовий порядок виправлення помилки

Ким вирішується порядок виправлення помилки в електронній базі даних

При виявленні помилки у свідоцтві (витягу) заявник може звернутися до реєстратора Бюро технічної інвентаризації із заявою про виправлення помилки у записі розподілу Реєстру прав. Якщо під час внесення до Реєстру прав записів, передбачених порядком, реєстратором допущено помилку, останній зобов'язаний негайно відредагувати запис або скасувати помилково зроблений запис розділу Реєстру прав.

Послідовність скасування запису

Спочатку скасовують записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цих прав. На підставі заяви про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав, реєстратор Бюро технічної інвентаризації редагує запис або скасовує помилково зроблений запис розділу Реєстру прав та вилучає у заявника свідоцтво (витяг), що містить помилку.

Ціна виправлення технічної помилки

Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється платно.

Строки виправлення

Відповідно до Закону України “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у разі виявлення помилки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє про це державного реєстратора. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Судовий порядок виправлення

Куди звернутися

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного суду України.

Необхідні документи для звернення до суду

Позовна заява про вирішення спору повинна містити:

  1. який факт заявник просить встановити та з якою метою;
  2. причини не можливості відновлення документації, що посвідчують цей факт;
  3. докази, що підтверджують факт.

Позовна заява повинна бути складена з додержанням вимог чинного законодавства щодо складання позовних заяв. Відповідно до ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява подається в письмовій формі. До позовної заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Вартість позовної заяви

За подання позовної заяви немайнового характеру юридичні особи або фізичні особи-підприємці сплачують 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та фізичні особи сплачують 0,4 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України “ Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено прожитковий мінімум на одну особу: з 1 січня 2017 року -1600 гривень; з 1 травня 2017 року - 1684 гривні; з 1 грудня 2017 року - 1762 гривні.

Випадки відмови у прийнятті позовної заяви

Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, постановляє про це мотивовану ухвалу. Відповідно до ст. 121 Цивільного процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 Цивільного процесуального кодексу, або не сплачено судовий збір, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з надання отримання позивачем ухвали.

Строки розгляду питання

Попереднє судове засідання повинно бути призначене і проведене протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовка справи до судового розгляду повинна бути проведена не більше як у семиденний строк. А у виключних випадках цей строк може бути продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви. Зупинення строків починається з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Судова практика

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Тобто припинення права власності на таке майно пов'язується з фактом звернення власника до відповідного органу та наявністю рішення цього органу про виключення знищеної речі з додержаного реєстру. З моменту внесення відповідних змін до реєстру припиняється право на це майно. У вирішенні питання про припинення права власності з мотивів знищення майна суди часто поєднують підстави такого припинення, передбачені п. 4 та п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України, за позовами заінтересованих осіб.

Приклад судової практики

До Голосіївського районного суду м. Києва було подано позов громадянина А. до Київського міського бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та припинення права власності у зв'язку зі смертю власника. 10 лютого 2002 року громадянин А. придбав у громадянина Б. земельну ділянку площею 0,1 га в м. Києві, цільове призначення якої- будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. З дотриманням встановленої законом процедури і за наявності всіх необхідних документів він збудував житловий будинок, який 12 грудня 2008 року був прийнятий в експлуатацію, про що Державна приймальна комісія склала відповідний акт. 23 грудня 2010 року Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації видало свідоцтво № 1740-С/ЖБ. на право власності на житловий будинок, що знаходиться в м. Києві. З метою здійснення реєстрації на своє ім'я позивач звернувся до Бюро технічної інвентаризації, проте у реєстрації позивачу було відмовлено з тих підстав, що за даною адресою власником будинку, який знищений у 1950-і роки зареєстрована громадянка В. Враховуючи ці обставини, суд задовольнив позовні вимоги громадянина А. до Бюро технічної інвентаризації про припинення права власності у зв'язку зі смертю власника. Суд зобов'язав Бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності за адресою в м. Києві, яка проведена на ім'я громадянина В.