Реєстрація шлюбу громадян України з іноземцями та порядок його розірвання

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Загальна інформація

У статті 26 Конституції України зазначено, про те що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Статтею 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

ВАЖЛИВО!!! У зв'язку з вищевикладеним, зазчечимо що форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначається правом України.
  • Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
  • Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у 18 років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
  • Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Вони мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Нормативне регулювання процедури подачі заяви на реєстрацію шлюбу та порядок реєстрації визначені Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Сімейним кодексом України та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року за № 1154/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила).

Процедура подачі заяви про реєстрацію шлюбу

Законодавством передбачено, що жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають особисто письмову заяву за встановленою формою до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану на їх вибір, або для зручності та уникнення черг у відділах державної реєстрації актів цивільного стану існує можливість записатися через Інтернет на прийом до відділів ДРАЦС.
Про форму та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства див. додатково консультацію "Державна реєстрація шлюбу:порядок реєстрації, терміни та місце реєстрації шлюбу, документи, необхідні для реєстрації шлюбу".

Особливості щодо реєстрації шлюбу з іноземцями та особами без громадянства

Орган державної реєстрації актів цивільного стану здійснює перевірку законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України шляхом направлення в день отримання заяви про державну реєстрацію шлюбу запиту до територіального органу Державної міграційної служби України у разі:

Документи, що необхідно подати

При подані заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.

Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити:

  • національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.
  • якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан їх власників, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання, та легалізований належним чином.
Важливо!!! Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані Міністерством закордонних справ України.
  • якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про припинення шлюбу вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, повинен бути пред’явлений за період після розірвання шлюбу. Документами, що підтверджують припинення попереднього шлюбу або визнання його недійсним, можуть бути:
  1. свідоцтво про розірвання шлюбу;
  2. рішення суду про розірвання шлюбу;
  3. рішення суду про визнання шлюбу недійсним, яке набрало законної сили;
  4. свідоцтво про смерть одного з подружжя;
  5. висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про анулювання актового запису про шлюб, який є недійсним тощо.
До документів іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складених іноземною мовою, обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного поживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.

Медичне обстеження наречених

Державний орган реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я (абзац третій пункту 8 глави 2 розділу III Правил).

Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало ) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Обрання часу реєстрації шлюбу

Стосовно часу реєстрації шлюбу, то він реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу (пункт 9 глави 2 розділу III Правил).

За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку та реєструється у день подання відповідної заяви або у будь який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця у разі:

  • вагітності нареченої;
  • народження нареченою дитини;
  • якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого.

Але якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці для подання заявником відповідних доказів. Про відстрочку реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

Якщо наречені не можуть з’явитися з поважної причини до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви.
Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом тримісячного строку від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.

Чи можлива реєстрація шлюбу через представників?

Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою (пункт 13 глави 2 розділу III Правил).

Цікаво! Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року у справі № 127/18673/14-ц.

Місце проведення реєстрації шлюбу

Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану або за заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про реєстрацію шлюбу (пункт 15 глави 2 розділу III Правил).

Вартість реєстрації шлюбу

За реєстрацію шлюбу сплачується державне мито у розмірі 0,05 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (85 копійок) (підпункту "а" пункту 5 статті 3 декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-83 "Про державне мито").

Прийом заяви при проведенні державної реєстрації шлюбу в порядку, встановленому статтею 33 Сімейного кодексу України, не є платною послугою (абзац третій пункту 2 Порядку надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 грудня 2010 року № 3335/5).

Обрання прізвища

При реєстрації шлюбу наречені мають право обрати прізвище одного з них, як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про реєстрацію шлюбу. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про реєстрацію шлюбу.

Загальні правила розірвання шлюбу громадян України з іноземним громадянином

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за Законом України "Про міжнародне приватне право". Це означає, що розірвання шлюбу в Україні не залежить від громадянства подружжя і буде здійснюватись на підставах і в порядку, передбачених Сімейним кодексом України.

Пункт 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України і, відповідно, це є підставою визначення підсудності справ судами України. До такої події можна віднести укладання шлюбу між громадянином України і іноземцем на території України і видання відповідного свідоцтва про шлюб.

Відповідно до рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 27-28 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому, слід мати на увазі, що розірвання шлюбу з іноземцем, який проживає в іншій країні можливо в український місцевих судах загальної юрисдикції, у випадку, якщо підписаний договір про правову допомогу між державою України та країною, громадянином якої є інший з подружжя ( або один з подружжя).
Розірвання шлюбу у такому випадку може відбуватися за законами України, а отже, фактично нічим не буде відрізнятися від порядку розірвання шлюбу між громадянами України. Це пов’язано з тим, що відповідно до норм Конституції України іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та несуть ті ж юридичні обов’язки, що й громадяни України.

У судовому порядку також приймається рішення про розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя без згоди іншого.
Досить часто після укладення шлюбу з громадянином іншої держави українець чи українка переїжджають до країни проживання іншого з подружжя. У такій ситуації під час розлучення подружжя може обрати декілька варіантів дій.
Найпростішим варіантом є розірвання шлюбу на території країни проживання, навіть якщо жоден з подружжя не є громадянином цієї держави. Рішення про розірвання шлюбу буде прийматися відповідно до законів та звичаїв країни перебування подружжя.
Значною перевагою звернення саме до органів країни перебування є те, що непотрібно нікуди їхати та витрачати додаткові кошти, наприклад, на квитки та час.
Є й недоліки. По-перше, законодавство обраної країни для розірвання шлюбу може висувати певні вимоги, що відсутні в українському законодавстві. Незважаючи на це, такі вимоги мають бути дотримані.
По-друге, аби документ про розірвання шлюбу, виданий іноземними органами, мав юридичну силу, він має бути легалізований в Україні. Порядок легалізації залежить від того, у якій країні будо розірвано шлюб, а точніше від того, які домовленості існують між цією країною та Україною.
Крім того, якщо громадянин України та іноземець, що перебувають у шлюбі, проживають у третій країні, але не бажають розривати свої стосунки за її законами, то вони мають право звернутися до компетентних органів або нашої держави, або держави громадянської належності іншого з подружжя.

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Реєстрація_шлюбу_громадян_України_з_іноземцями_та_порядок_його_розірвання&oldid=15599