Стягнення аліментів: виконання рішень суду України за кордоном та виконання рішень іноземних судів в Україні

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Загальна інформація

Особливістю вирішення питання, пов'язаних з виконанням рішень України про стягнення аліментів, якщо боржник постійно проживає за межами України є те, що у дану випадку важливе значення мають міжнародні конвенції та договори, ратифіковані Україною у встановленому порядку. Відповідно до статті 13 Сімейного кодексу України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Базовим міжнародним договором, що регулює питання стягнення аліментів чи утримання є Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року (далі - Конвенція 1956 року).

Однак, 23 листопада 2007 року ООН була прийнята Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі - Конвенція 2007 року), згідно зі статтею 49 якої у відносинах між Договірними державами Конвенція 2007 року замінює Конвенцію 1956 року настільки, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування Конвенції 2007 року. Конвенція 2007 року ратифікована Верховною Радою України від 11 січня 2013 року.

Також, відповідно до пункту розділу І Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2017 року № 2904/5 (далі - Інструкція), у разі якщо у відносинах між Договірною державою та Україною одночасно діє Конвенція 2007 року і Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі, що набрала чинності для України 01 серпня 2008 року (далі - Конвенція 1973 року), або Конвенція 1956 року у м. Нью-Йорку, що набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року, застосовується Конвенція 2007 року. У разі якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією 2007 року, на підставі її положень неможливо, але можливо на підставі положень Конвенції 1973 року або Конвенції 1956 року, застосовуються положення останніх відповідних конвенцій.

У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору, наприклад, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка діє на території Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану та України.

Стягнення аліментів відповідно до Конвенції 2007 року

Відповідно до інформації, зазначеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права до Конвенції 2007 року приєдналися такі країни: Албанія, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Фінландія, Франція, Німеччина, Греція, Гаяна, Гондурас, Угорщина, Ірландія, Італія, Казакстан, Латвія, Литва, Люксенбург, Мальта, Чорногорія, Нідерланди, Нікарагуа, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Щвеція, Туреччина, Україна, Велика Британія, Сполучені Штати Америки.

Положення Конвенції 2007 року застосовуються в Україні до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років.

До зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років; з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків; з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття; з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда; з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер; з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття; з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише визнання та виконання рішення, які стосуються зобов'язань про утримання.

Порядок звернення

Кредитор (особа, якій заборговували утримання (аліменти) або передбачається така заборгованість) або боржник (особа, яка утримання заборгувала або передбачається, що заборгувала) щодо зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років можуть звернутися до центрального органу через центральний орган тієї Договірної держави, де постійно проживає заявник. Тобто якщо аліменти необхідно стягнути з батька (матері) який проживає, наприклад, в Албаній, громадянин України звертається до Міністерства юстиції України або його міжрегіональні управління, яке передає відповідне звернення до Міністерства юстиції Албанії.

Заяви щодо зобов’язань про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина; з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років та інших зазначених вище осіб, кредитор або боржник подають безпосередньо до компетентного органу запитуваної Договірної держави (наприклад, до Міністерства юстиції Болгарії).

Види заяв, які може подавати кредитор Види заяв, які може подавати боржник
1) заява про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів;

2) заява про виконання рішення, прийнятого або визнаного в запитуваній Договірній державі;

3) заява про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі, у тому числі (у разі потреби)

з вимогою про встановлення батьківства;

4) заява про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі у випадках, коли визнання

та виконання іноземного рішення є неможливим або у визнанні та виконанні відмовлено у зв'язку з недостатністю

підстав для визнання та виконання згідно зі статтею 20 Конвенції 2007 року або з підстав, зазначених у підпунктах "b" або "e" статті 22 Конвенції 2007 року;

5) заява про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;

6) заява про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

1) заява про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє;

2) заява про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;

3) заява про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

Заява має містити таку інформацію:

  1. суть прохання;
  2. повне ім'я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності);
  3. повне ім'я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника - кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи;
  4. повне ім'я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти;
  5. обставини, на яких ґрунтуються вимоги;
  6. реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора);
  7. майновий стан кредитора (за наявності);
  8. майновий стан боржника, ім'я та місцезнаходження роботодавця боржника, вид і місцезнаходження майна боржника (за наявності);
  9. будь-яку іншу інформацію, що може допомогти в ідентифікації і встановленні місця перебування відповідача (кредитора або боржника) або місцезнаходження його майна (за наявності);
  10. будь-яку необхідну підтвердну інформацію або підтвердні документи, у тому числі про право заявника на безоплатну правову допомогу.

У разі звернення із заявою про вирішення питання про стягнення аліментів в Україні у такій заяві може бути зазначено прохання про стягнення судових та інших витрат, що виникли у зв’язку із застосуванням Конвенції 2007 року в Україні, зі сторони, проти якої винесено рішення, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

До заяви про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів та до заяви про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє додаються такі документи:

  • копія рішення, засвідчена компетентним органом у державі його винесення;
  • документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі його винесення, та (якщо це рішення адміністративного органу) документ, у якому зазначається, що рішення може бути переглянуто в адміністративному чи судовому порядку і що воно має таку саму силу, як і рішення суду з такого самого питання відповідно до законодавства держави його винесення, за винятком випадків, коли така держава визначила у заяві відповідно до статті 57 Конвенції 2007 року, що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам;
  • якщо відповідач не з'явився та не був представлений у судовому процесі в державі винесення рішення, документ або документи, які засвідчують залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим або був належним чином повідомлений про винесене рішення та мав можливість його оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;
  • за наявності заборгованості з аліментів - документ з розрахунком такої заборгованості і датою, на яку сума заборгованості з аліментів нарахована;
  • стосовно рішення, яке передбачає автоматичне коригування розміру аліментів шляхом індексації, - документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;
  • документи, які містять інформацію про обсяг безоплатної правової допомоги в державі винесення рішення, якщо заявник її отримував.

Порядок звернення за вирішенням питань стягнення аліментів та утримання деталізовано в Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5 (далі - Інструкція). Ця Інструкція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї у відносинах з такими державами, які є її сторонами: Австралія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Ватикан, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Данія, Еквадор, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Колумбія, Німеччина, Ліберія, Люксембург, Македонія, Мексика, Молдова, Монако, Марокко, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Сейшели, Сербія, Словаччина, Словенія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка.

Інструкція встановлює наступні форми звернення:

♦ Заява про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном - у випадку, коли рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном відсутнє, або коли згідно із законодавством Договірної Сторони вирішення питання здійснюється за місцем проживання відповідача, або коли потребує вирішення питання про зміну розміру аліментів;

♦ Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів – у випадку, коли наявне рішення суду України і згідно з законодавством договірної сторони таке рішення може бути прийнято за місцем проживання позивача.

У пункті a статті 2 Конвенції визначено, що вона застосовується до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно особи віком до 21 року. Однак, Законом України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання" передбачено, що Україна залишає за собою право застосовувати Конвенцію до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно особи віком до 18 років.

Україна застосовує норми Конвенції на стягнення аліментів з:

  • батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина;
  • батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років;
  • повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків;
  • баби, діда на внуків, які не досягли повноліття;
  • повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда;
  • повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер;
  • мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття;
  • повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима.

Стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном

Для стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном, особа зацікавлена в такому стягненні має подати заяву.

Куди звертатись

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання" у якості центрального органу для виконання обов'язків, покладених Конвенцією, визначено Міністерство юстиції України.

Відповідно до п. 4 Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону через Міністерство юстиції України.

Якщо позивач проживає на території України, звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї можуть направлятися до Міністерства юстиції через головні територіальні управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні управління юстиції).

Вартість

Міністерство юстиції України як сторона, що передає, та визначені органи державної влади інших країн як сторона, що приймає, не стягують будь-яких зборів за послуги, надані відповідно до цієї Конвенції про міжнародне стягнення аліментів. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном у провадженні, що здійснюється згідно з цією Конвенцією, до позивачів застосовуються такий самий режим і такі самі звільнення від сплати витрат і зборів, які застосовуються до резидентів або громадян держави, де триває провадження. Тобто позивач буде повинен сплачувати судовий збір, інші витрати на судовий процес у відповідності до законодавства країни, де буде проводитись судовий процес зі стягнення аліментів.

Перелік та зразки необхідних документів

Заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:

  • повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
  • відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
  • відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
  • засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
  • фотокартку позивача;
  • будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.

Коли заява стосується вирішення питання про зміну розміру аліментів, замість засвідченої копії документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (пункт г)), надається засвідчена копія судового рішення чи іншого документа, яким установлено розмір аліментів.

Формуляр заяви про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном визначений у додатку 1 до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання будь-яка заява та пов'язані з нею документи складаються мовою оригіналу й повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної держави або іншою мовою, яку запитувана держава зазначає в заяві як прийнятну, якщо тільки компетентний орган такої держави не звільняє від вимоги надання такого перекладу.

Абз. 4 п. 8 Інструкції встановлює, що заява і документи, що до неї додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується стягнути аліменти.

Строки розгляду питання

Відповідно до п. 9 Інструкції Міністерство юстиції надсилає заяву органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом місяця від дня її надходження.

Цей строк може становити більше ніж один місяць, якщо для звернення за кордон необхідно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення заяви.

Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви.

Підстави для відмови у прийнятті заяви

Заява повертається ініціатору звернення (заявнику) у разі, якщо вона не відповідає вимогам Конвенції та зазначеної Інструкції, з роз'ясненням причин повернення.Можливі підстави повернення:

  • невідповідність форми заяви;
  • відсутність необхідної інформації у заяві;
  • відсутність необхідних додаткових документів;
  • неправильне оформлення пакету документів (відсутність належно затвердженого перекладу тощо).

Порядок оскарження

Рішення, дію або бездіяльність Міністерства юстиції України можна оскаржити в адміністративному порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до ч. 2 ст. 18 КАСУ.

Загальний строк звернення до суду в адміністративних справах становить шість місяців.

У позовній заяві має бути зазначено:

  1. Найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява.
  2. Ім'я позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
  3. Ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
  4. Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
  5. У разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо.
  6. Перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Вартість

За подання позовної заяви сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строки розгляду скарги

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Визнання і виконання рішення про стягнення аліментів

Для визнання і виконання рішення про стягнення аліментів особа, зацікавлена в їх стягненні має подати клопотання.

Куди звернутися

Закон України “Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання” у якості центрального органу для виконання обов'язків, покладених Конвенцією, визначено Міністерство юстиції України.

Відповідно до п. 4 Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону через Міністерство юстиції України.

Якщо позивач проживає на території України, звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї можуть направлятися до Міністерства юстиції через головні територіальні управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм Києві та Севастополі (далі - територіальні управління юстиції).

Вартість

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном у провадженні, що здійснюється згідно з цією Конвенцією, до позивачів застосовуються такий самий режим і такі самі звільнення від сплати витрат і зборів, які застосовуються до резидентів або громадян держави, де триває провадження. Тобто стягувач буде повинен сплачувати витрати на виконання рішення у відповідності до законодавства країни, де буде проводитись виконання рішення зі стягнення аліментів.

При цьому відповідно до п. 3. Органи, що передають, та Органи, що приймають, не стягують будь-яких зборів за послуги, надані відповідно до Конвенції.

Перелік та зразки необхідних документів

Клопотання має містити таку інформацію:

  • повне ім'я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартка;
  • наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
  • будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна.

До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, такі документи:

  • копія судового рішення;
  • довідка про те, що рішення набрало законної сили;
  • довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
  • довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
  • копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
  • фотокартка стягувача

Формуляр клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів визначений у додатку 2 до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.

Відповідно до абз. 4 п. 11 Інструкції клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.

Строки розгляду питання

Відповідно до п. 12 Інструкції клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів надсилається Міністерством юстиції України Органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження.

Цей строк може становити більше ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання.

Про хід та результати розгляду клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивачу.

Підстави для відмови у прийнятті клопотання

Клопотання повертається позивачу в разі, якщо воно не відповідає вимогам Конвенції та Інструкції, з роз'ясненням причин повернення. Можливі підстави повернення:

  • невідповідність форми клопотання;
  • відсутність необхідної інформації у клопотанні;
  • відсутність необхідних додаткових документів;
  • неправильне оформлення пакету документів (відсутність належно затвердженого перекладу тощо).

Порядок оскарження

Порядок оскарження аналогічний вищенаведеному.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Стягнення_аліментів:_виконання_рішень_суду_України_за_кордоном_та_виконання_рішень_іноземних_судів_в_Україні&oldid=27914