Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО

Нормативна база

1. Закон України "Про попереднє ув'язнення"
   
2. Закон України "Про психіатричну допомогу"
   
3. Наказ Міністерства юстиції України від 10.02.2012 № 239/5/104 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту"
   
4. Наказ Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"

Організація роботи медичної частини СІЗО

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.
Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув’язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув’язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Основними завданнями медичної частини є:

• надання невідкладної медичної допомоги;
  
• надання амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги;
  
• організація і проведення медичних оглядів, диспансеризації;
  
• проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
  
• гігієнічне навчання і пропаганда здорового способу життя.
  

Медична частина має у своєму складі амбулаторію, стаціонар, інфекційний ізолятор, окрему палату-ізолятор для тримання осіб з психічними розладами, аптеку і стерилізаційну (автоклавну). Усі приміщення медичної частини обладнуються інженерно-технічними засобами охорони і нагляду.
Амбулаторія медичної частини СІЗО призначена для надання амбулаторної медичної допомоги ув’язненим і засудженим.
До складу амбулаторії входять кабінети: начальника медичної частини; лікарського прийому (терапевта, фтизіатра, психіатра, нарколога, стоматолога тощо); долікарського прийому (фельдшери, медсестри); фізіотерапевтичний; процедурний; допоміжні діагностичні, у тому числі функціональної діагностики, рентгенологічний, флюорографічний.
В амбулаторії обладнуються приміщення для: клініко-діагностичної лабораторії; перев’язувального кабінету; зберігання ліків; очікування прийому.
Стаціонар медичної частини призначений для:

• стаціонарного обстеження і лікування хворих з передбачуваною тривалістю їх перебування до 30 діб;
  
• тимчасової ізоляції інфекційних хворих, а також хворих із захворюваннями з підозрою на інфекційні, до їх направлення до спеціалізованих лікувальних закладів;
  
• лікування хворих після виписки їх із закладів охорони здоров’я відповідно до висновків фахівців органів охорони здоров’я;
  
• тримання хворих, які підлягають звільненню через хворобу, за неможливості перебування їх у камерах.
  

У корпусах СІЗО обладнуються кімнати для проведення амбулаторного прийому ув’язнених і засуджених (медичні кабінети).

Організація лікувально-профілактичної допомоги у СІЗО

У СІЗО здійснюються: медичний контроль за станом здоров’я ув’язнених і засуджених шляхом проведення оглядів та обстежень; виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров’я і працездатності; амбулаторне і стаціонарне лікування методами і засобами відповідно до чинного законодавства.
У СІЗО ув’язнені і засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер, а в разі гострого захворювання - до посадових осіб СІЗО.
Посадова особа СІЗО, до якої звернувся хворий, зобов’язана вжити заходів до організації надання йому медичної допомоги. Виведення на амбулаторне лікування організовується так, щоб шлях ув’язнених і засуджених із камер до амбулаторії та у зворотному напрямку був найкоротшим і унеможливлював порушення вимог ізоляції. Пересування хворих на інфекційні захворювання здійснюється окремо від усіх інших осіб.
Амбулаторний прийом проводиться медичними працівниками у медичних кабінетах режимних корпусів за попереднім записом, що здійснюється фельдшером. Медичному персоналу не дозволяється заходити в камери і залишатися там без супроводу посадових осіб СІЗО.
До медичного кабінету ув’язнені і засуджені виводяться індивідуально або групами по 3-5 осіб. У медичному кабінеті під час прийому обов’язково має бути присутньою посадова особа СІЗО.
Розміщення хворих ув’язнених і засуджених у стаціонарі медичної частини проводиться за рекомендацією медичного працівника СІЗО з дотриманням вимог ізоляції.
Особи, щодо яких є підозра на наявність у них інфекційних або паразитарних захворювань, розміщуються в камерах медичної частини, що виділяються під карантин, строк якого визначається медичними показаннями. Первинна санітарна обробка таких осіб здійснюється в останню чергу з обов’язковою дезінфекцією одягу й особистих речей.
Лікарські засоби ув’язненими і засудженими приймаються відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем медичного працівника.
У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.
У випадках, коли ув’язнений або засуджений бажає використовувати аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування, вони можуть бути отримані від родичів (у фабричній закритій, не пошкодженій упаковці) за висновком лікаря в порядку, визначеному чинним законодавством. Такі ліки підлягають обліку в медичній частині.
Ув’язнені і засуджені, які вибувають із СІЗО, підлягають медичному огляду. До перевезення не допускаються хворі в гострій стадії захворювання, хворі на інфекційні та венеричні захворювання, уражені педикульозом, коростою, які не пройшли встановленого курсу лікування.
Виняток становлять хворі на активну форму туберкульозу та венеричні захворювання, вироки щодо яких набрали законної сили. Таких хворих направляють на лікування до спеціалізованих лікарень ДПтС в умовах ізоляції. Перевезення осіб, хворих на туберкульоз, до лікувальних закладів, судів, для проведення слідчих дій здійснюється спеціалізованим транспортом з додержанням санітарно-гігієнічних норм.
Ув’язнені і засуджені підлягають обов’язковому тілесному огляду під час гігієнічного миття, а неповнолітні особи - щодня.

Особливості проведення лікувально-профілактичних заходів у випадку психічних розладів в ув’язнених і засуджених

При психічних розладах, у тому числі інтоксикаційних та алкогольних психозах, агресивній поведінці з проявами буйства, намаганні в збудженому стані вчинити членоушкодження до ув’язненого або засудженого застосовується захід ізоляції у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора медичної частини СІЗО.
Палата-ізолятор обладнується відповідно до вимог та особливостей обладнання окремої палати-ізолятора медичної частини СІЗО, визначених додатком 31 до цих Правил. Поміщення ув’язненого або засудженого до цієї палати здійснюється за розпорядженням начальника СІЗО на підставі висновку лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).
Про поміщення ув’язненого або засудженого до окремої палати- ізолятора посадовою особою СІЗО складається акт, у якому зазначаються: підстави щодо застосування ізоляції, лікар (комісія лікарів), який зробив висновок, інші особливості застосування цього заходу. Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у поміщенні хворого до палати-ізолятора, затверджується начальником СІЗО та долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, а також робиться запис у його медичній карті.
Перед поміщенням до окремої палати-ізолятора ув’язненого чи засудженого ретельно оглядають посадові особи та медичні працівники СІЗО, вилучають у нього всі небезпечні предмети та роз’яснюють про необхідність його перебування в палаті, дотримання режиму та тимчасовість заходу. Відповідно до психічного стану хворого його супровід здійснюють два молодших інспектори та лікар.
Контроль за станом здоров’я хворого при проведенні ізоляції здійснюють медичні працівники СІЗО. При цьому ізоляція переривається кожні 2 години на 20 хвилин для годування хворого, проведення лікувальних процедур, відправлення фізіологічних потреб тощо.
Ув’язнений або засуджений, який перебуває в ізоляції, має оглядатися лікарем не менше одного разу на 3-4 години. Тривалість разового призначення ізоляції встановлюється до 8 годин, для продовження її строку необхідне нове призначення. При продовженні строку ізоляції більше ніж на 48 годин хворого перед кожним новим призначенням має оглядати комісія лікарів-психіатрів.