Медичне обслуговування ув’язнених і засуджених в СІЗО

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Організація роботи медичної частини СІЗО

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.
Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув’язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув’язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.


Основними завданнями медичної частини є:

  • надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги та організація надання вторинної медичної допомоги;
  • організація і проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду;
  • організація належного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного нагляду;
  • організація та проведення заходів із впровадження превентивної медицини;
  • гігієнічне навчання і пропаганда здорового способу життя.

Медична частина має у своєму складі амбулаторію, стаціонар, інфекційні ізолятори для хворих на туберкульоз та хворих з кишковими інфекціями, окрему палату-ізолятор для тримання осіб з психічними розладами, туберкульозний кабінет, приміщення для зберігання лікарських засобів. Усі приміщення медичної частини обладнуються технічними засобами нагляду і контролю.

Амбулаторія медичної частини призначена для надання амбулаторної медичної допомоги ув’язненим і засудженим.

До складу амбулаторії входять кабінети завідувача медичної частини, лікарського прийому (терапевт, фтизіатр, інфекціоніст, психіатр, нарколог, стоматолог та інші), долікарського прийому (фельдшери, медсестри), фізіотерапевтичний, процедурний, допоміжні діагностичні, у тому числі функціональної діагностики, рентгенологічний, флюорографічний.

В амбулаторії обладнуються приміщення для клініко-діагностичної лабораторії, зберігання лікарських засобів, очікування прийому.

Стаціонар медичної частини призначений для:

  • стаціонарного обстеження і лікування хворих з передбачуваною тривалістю їх перебування до 30 діб;
  • тимчасової ізоляції інфекційних хворих, а також хворих із захворюваннями з підозрою на інфекційні до їх направлення до спеціалізованих закладів охорони здоров’я;
  • лікування хворих після виписки їх із закладів охорони здоров’я відповідно до медичних висновків.

У режимних корпусах СІЗО обладнуються кімнати (медичні кабінети) для проведення амбулаторного прийому ув’язнених і засуджених.

За потреби ув’язненим і засудженим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров’я.

Організація лікувально-профілактичної допомоги у СІЗО, виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил

Порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в СІЗО визначається Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та законодавчими актами.

Надання ув’язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами).

У СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров’я ув’язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров’я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров’я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

У СІЗО забезпечується виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил. Особи, які прибули до СІЗО, проходять санітарну обробку, що включає миття ув’язнених та засуджених в лазні з обов’язковою заміною натільної білизни, дезінфекцією, дезінсекцією особистого одягу у дезінфекційній камері. Чоловікам за потреби проводиться стрижка волосся на голові, бриття підборіддя, бороди, вусів.

Лазне-пральне обслуговування ув’язнених і засуджених здійснюється у порядку, встановленому Положенням про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 849/5, зареєстрованим в Міністерства юстиції України 13 червня 2012 року за № 947/21259 (із змінами).

Під час проведення миття в лазні ув’язненим і засудженим чоловікам за потреби організовується стрижка волосся на голові, бриття підборіддя, бороди та вусів, ув’язненим і засудженим жінкам - стрижка волосся.

Ув’язненим та засудженим чоловікам дозволяється носити коротку бороду та вуса за умови, що вони відповідають вимогам гігієни, а також коротку зачіску.

Ув’язнені та засуджені підлягають обов’язковому тілесному огляду під час гігієнічного миття.

Для забезпечення контролю за дотриманням неповнолітніми особами правил гігієни та санітарії персонал СІЗО щодня здійснює обхід камер СІЗО з одночасним проведенням огляду неповнолітніх осіб на предмет виявлення тілесних ушкоджень і татуювань. Результати таких обходів та оглядів персонал СІЗО доповідає рапортом заступнику начальника СІЗО із соціально-виховної і психологічної роботи та фіксує у журналі проведення обходів камер СІЗО та огляду неповнолітніх осіб, яких у них тримають (додаток 37).

Результати оглядів новоприбулих неповнолітніх осіб на предмет виявлення у них тілесних ушкоджень і татуювань фіксуються в їхніх медичних картах та журналі реєстрації новоприбулих неповнолітніх осіб (додаток 38).

У разі виявлення тілесних ушкоджень у ув’язнених чи засуджених персонал СІЗО повідомляє медичних працівників, які діють відповідно до пункту 9 глави 2 розділу II цих Правил.

У СІЗО ув’язнені та засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер та відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування СІЗО, або у разі потреби - до персоналу СІЗО. Медичним працівникам не дозволяється заходити до камер і залишатися там без супроводу персоналу СІЗО.

Посадова особа СІЗО, до якої звернувся хворий ув’язнений або засуджений, зобов’язана вжити заходів до організації надання йому медичної допомоги. Виведення на амбулаторне лікування організовується так, щоб шлях ув’язнених і засуджених із камер до амбулаторії та у зворотному напрямку був найкоротшим й унеможливлював порушення вимог ізоляції. Пересування хворих на інфекційні захворювання здійснюється окремо від усіх інших осіб.

Амбулаторний прийом проводиться у медичних кабінетах режимних корпусів СІЗО за попереднім записом.

До медичного кабінету ув’язнених і засуджених виводять індивідуально або групами по 3-5 осіб з додержанням вимог ізоляції.

Прийом ув’язнених і засуджених ведеться індивідуально та конфіденційно. Медичні обстеження (огляди) ув’язнених і засуджених проводяться поза межами чутності, а також (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

Поміщення хворих ув’язнених і засуджених у стаціонар медичної частини проводиться за висновком лікуючого лікаря.

Розміщення хворих ув’язнених і засуджених у стаціонарі медичної частини проводиться з дотриманням вимог ізоляції.

Особи, щодо яких є підозра на наявність у них інфекційних або паразитарних захворювань, розміщуються в інфекційному ізоляторі медичної частини. Первинна санітарна обробка таких осіб здійснюється в останню чергу з обов’язковою дезінфекцією одягу й особистих речей.

Лікарські засоби ув’язнені та засуджені приймають відповідно до медичних призначень під контролем медичного працівника.

За потреби цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів їх видають на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікуючого лікаря.

Засуджені забезпечуються лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства України.

Ув’язнені та засуджені, які вибувають із СІЗО, підлягають медичному огляду. До переміщення не допускаються хворі в гострій стадії захворювання, хворі на інфекційні захворювання (крім туберкульозу), уражені педикульозом, коростою, які не пройшли встановленого курсу лікування.

Засуджені, хворі на активну форму туберкульозу та захворювання, що передаються статевим шляхом, вироки щодо яких набрали законної сили, направляються на лікування до спеціалізованих лікарняних закладів.

Переміщення осіб, хворих на туберкульоз, до лікарняних закладів та закладів охорони здоров’я, судів, для проведення слідчих дій здійснюється автомобілями спеціалізованого призначення з додержанням санітарно-гігієнічних норм.

Медична допомога засудженим до довічного позбавлення волі організовується і надається безпосередньо в камері із забезпеченням безпеки медичних працівників. За потреби надання екстреної медичної допомоги засуджені до довічного позбавлення волі переводяться до найближчого закладу охорони здоров’я.

Переміщення до (із) закладу охорони здоров’я засудженого до довічного позбавлення волі здійснюється в автомобілі спеціалізованого призначення з конвоєм кількістю не менше п’яти осіб, до складу якого обов’язково повинен входити кінолог зі службовим собакою. Переміщення жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, здійснюється без залучення кінолога зі службовим собакою.

За потреби ув’язнені та засуджені за письмовими заявами можуть отримувати виписки зі своїх медичних карт та передавати їх близьким родичам.

Ув’язнені та засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров’я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров’я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Оплату таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюють ув’язнені та засуджені або їхні родичі за рахунок власних коштів.

Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах під наглядом медичних працівників. У разі потреби у лікуванні в умовах стаціонару ув’язнений або засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров’я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Адміністрація СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону ув’язнених та засуджених під час лікування у закладах охорони здоров’я.

Дезінфекція водогінних мереж, камер, приміщень для проживання, харчування, інших комунально-побутових та кухонно-складських приміщень проводиться персоналом СІЗО за рекомендаціями медичних працівників відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Особливості проведення лікувально-профілактичних заходів у випадку психічних розладів в ув’язнених і засуджених

Психіатрична допомога ув’язненим і засудженим, які страждають на психічні розлади і тримаються в СІЗО, надається відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

У разі виникнення підозри на наявність психічних розладів в ув’язненого чи засудженого медичний працівник негайно викликає екстрену медичну допомогу з подальшим повідомленням лікаря--психіатра.

У разі тяжких психічних розладів, у тому числі інтоксикаційних та алкогольних психозів, діагностованих лікарем-психіатром, медичні працівники негайно вживають заходів щодо направлення такого ув’язненого або засудженого до закладу охорони здоров’я відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами).

У разі агресивної поведінки з проявами буйства ситуативного характеру, намагання в збудженому стані вчинити членоушкодження до ув’язненого або засудженого застосовується захід ізоляції у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора для осіб з психічними розладами медичної частини.

Заходи ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, під час надання їй психіатричної допомоги застосовуються за рішенням начальника СІЗО на підставі висновку лікаря-психіатра і лише тоді, коли всіма іншими законними заходами не можна запобігти діям особи, що становлять безпосередню небезпеку для неї або інших осіб.

Про поміщення ув’язненого або засудженого до окремої палати-ізолятора для осіб з психічними розладами посадова особа СІЗО складає акт, у якому зазначаються підстави для застосування ізоляції, лікар (комісія лікарів), який (яка) зробив(ла) висновок, інші особливості застосування такого заходу. Акт підписують присутній черговий помічник, медичний працівник та молодші інспектори чергової зміни, які брали участь у поміщенні хворого до палати-ізолятора для осіб з психічними розладами, та затверджує начальник СІЗО. Акт долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, а також робиться запис у його медичній карті.

Перед поміщенням ув’язненого чи засудженого до окремої палати-ізолятора для осіб з психічними розладами його ретельно оглядає медичний працівник, персонал чергової зміни вилучає всі небезпечні предмети та роз’яснює необхідність його перебування в палаті, дотримання режиму та про тимчасовість заходу. Відповідно до психічного стану хворого його супровід здійснюють два молодших інспектори чергової зміни та лікар-психіатр.

Застосовуючи до осіб з психічними розладами заходи фізичного обмеження, адміністрація та персонал СІЗО керуються Правилами застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року № 240, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2016 року за № 570/28700.

Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.

За усвідомленою письмовою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров’я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть надаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій у науковій літературі, використання у навчальному процесі.

Допускається надання відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або її законного представника для:

організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;

провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинуваченого або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації.

Забороняється без письмової згоди особи або її законного представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями під час надання їй психіатричної допомоги.