Спеціальна конфіскація
Нормативна база
- Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 08 листопада 1990 року
- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року
- Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року
- Кримінальний кодекс України (статті 961, 962)
- Криміний процесуальний кодекс України (частина дев'ята статті 100, стаття 568)
Загальні положення
Спеціальна конфіскація - це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.
Хто уповноважений виносити рішення про конфіскацію
Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується виключно судом під час постановлення рішення, яким закінчується кримінальне провадження:
- обвинувальний вирок суду;
- ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності;
- ухвала суду про застосування заходів медичного характеру;
- ухвала суду про застосування заходів виховного характеру.
У випадку закриття провадження слідчим або прокурором спеціальна конфіскація застосовується ухвалою слідчого судді на підставі відповідного клопотання.
Застосування спеціальної конфіскації
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно
- одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
- були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація може бути застосована за умови вчинення таких кримінальних правопорушень:
- кримінальні правопорушення, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 1591, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 2091, 210, частинами першою і другою статей 212, 2121, частиною першою статей 222, 229, 2391, 2392, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 3631, 3641, 3652 Кримінального кодексу України.
Конфіскація у третіх осіб
Спеціальна конфіскація може застосовуватися також до майна третіх осіб . Це випадки коли:
- доведено що особа набула таке майно безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості та знала або повинна була і могла знати, що таке майно одержане незаконним шляхом (відповідає будь-якій із ознак майна, що передбачені у пунктах 1-4 частини статті 961 Кримінального кодексу України);
- майно було отримане у власність у період незаконної діяльності;
- майно було отримано безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність;
- майно було отримане у власність після повідомлення особі про підозру від такої особи;
- грошові кошти на придбання майна були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.
Спеціальна конфіскація майна за кордоном
Спеціальна конфіскація може застосовуватися на майно за кордоном згідно з частиною дев'ятою статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Випадки неможливості застосування
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача за наявності доказів добросовісності набуття у власність майна третьою особою.