Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

Нормативна база

• Конституція України
• Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року
• Кримінальний кодекс України (КК України)
• Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)
• Цивільний кодекс України (ЦК України)
• Сімейний кодекс України (СК України)
• Закон України "Про громадянство України"
• Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"
• Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

Загальні положення

Згідно з Конвенцією про права дитини дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (стаття 6 СК України, стаття 31 ЦК України, стаття 3 КПК України).

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України, стаття 32 ЦК України, стаття 3 КПК України).

У Кримінальному кодексі України поняття неповнолітньої особи не міститься, але встановлюється 16-річний вік, по досягненню якого неповнолітній підлягає кримінальній відповідальності (ч. 1 ст. 22 КК України). Разом з тим, в окремих випадках, коли мова йдеться про злочини, що являють підвищену суспільну небезпеку або їх значну поширеність, до кримінальної відповідальності притягуються особи, які на момент вчинення злочину досягли 14-річного віку. Вичерпний перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років, встановлено у положеннях ч. 2 ст. 22 КК України.

Вступ адвокатів на стадії досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні

Відповідно до статті 10 КПК України у випадках і порядку, передбачених цим КПК неповнолітні під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні може бути наступний:

• свідок;
• дитина, що потерпіла від кримінального правопорушення;
• правопорушник - дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Потерпілою особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено статтею 55 КПК України.

У свою чергу, неповнолітній правопорушник, який досягнув віку, з якого може бути притягнений до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус підозрюваного або обвинуваченого.

Підозрюваним за статтею 42 КПК України є особа, якій у визначеному КПК України порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (стаття 19 КК України).

Відповідно до статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

1. умисне вбивство (статті 115-117);
2. посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443);
3. умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статті 345, статті 346, 350, 377, 398);
4. умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398);
5. жорстоке поводження з тваринами (стаття 299);
6. диверсію (стаття 113);
7. бандитизм (стаття 257);
8. терористичний акт (стаття 258);
9. захоплення заручників (статті 147, 349);
10. зґвалтування (статті 152);
11. сексуальне насильство (статті 153);
12. крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308);
13. грабіж (статті 186, 262, 308);
14. розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308);
15. вимагання (статті 189, 262, 308);
16. умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частина друга та третя статті 399);
17. пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277);
18. угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278);
19. незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289);
20. хуліганство (стаття 296).

Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено надання безоплатної вторинної правничої допомоги (далі – БВПД) як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» діти мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, а саме:

• захист;
• здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Згідно зі статтею 10 КПК України у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб, зокрема, неповнолітні, під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Пункти другий та третій включають в себе в тому числі, представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка.

Статтею 59 КПК України визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями статтею 44 КПК України.

Права та обов’язки свідка чітко зазначені в статті 66 КПК України. Слідчий, прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.

Законодавець вказав про неможливість застосування приводу так як неповнолітній може не виконати певні обов’язки в зв’язку з байдужістю дорослих.

Крім того, неможливо допитати одночасно двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним, що є позитивним у чинному законодавстві.

Порядок допиту малолітньої чи неповнолітньої особи регулюється статтею 226 КПК України. Він проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Вказаним особам роз’яснюється обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Проте щодо присутності адвоката вимоги не має, який міг би слідкувати за дотриманням прав дитини, адже допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Про таку тривалість особа, що допитує не повідомляє, а тому законний представник може цього і не знати.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

Під час проведення слідчих (розшукових) дій звужується обсяг прав законного представника, педагога, психолога, лікаря, яким надається можливість за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.

Пунктом 3 частини першої статті 232 КПК України визначено про проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування - стаття 354 КПК України).

Згідно з пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей

Статтею 63 Конституції України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Пунктами 1 та 2 частини другої статті 52 КПК України визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5, після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.

Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.

Кримінальний кодекс України містить цілий Розділ XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» та Главу 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». Як пом’якшуюча обставина є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Частиною чотирнадцятою статті 31 КПК України передбачено розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Тому статтею 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в частині першій статті 499 КПК України - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Крім того, судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться за межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого (частина перша статті 336 КПК України).

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження) (частина четверта статті 354 КПК України).

Див. також

• Ювенальна юстиція
• Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні