Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Стислий огляд поняття «дитина»

Згідно Конвенції про права дитини - дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про громадянство України» дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років визначається поняттями “малолітньої” та “неповнолітньої”.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (ст.6 СК України, ст.31 ЦК України, ст.3 КПК України).

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст.6 СК України, ст.32 ЦК України, ст.3 КПК України).

Вступ адвокатів на стадії досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні

Дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення, потерпіла від кримінального правопорушення, свідок може бути будь-якого віку. Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене.

Потерпілою особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено ст.55 КПК України.

Підозрюваним за ст.42 КПК України є особа, якій у визначеному КПК України порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ст.19 КК України).

Відповідно до ст.22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за обмежену кількість злочинів, що передбачено ч.2 цієї статті,

кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Частина 1 статті 22 КК України
відповідальність неповнолітні від 14 років за умисне вбивство (ст.ст.115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (ст.ст.112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121, ч.3 ст.ст.345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122, ч.2 ст.ст.345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст.113), бандитизм (ст.257), терористичний акт (ст.258), захоплення заручників (ст.ст.147, 349), зґвалтування (ст.152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст.153), крадіжку (ст.185, ч.1 ст.ст.262, 308), грабіж (ст.ст.186, 262, 308), розбій (ст.187, ч.3 ст.262, 308), вимагання (ст.ст.189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (ч.2 ст.ст.194, 347, 352, 378, ч.2 та ч.3 ст.399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст.278), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.ч.2, 3 ст.289), хуліганство (ст.296). Стаття 22 КК України

Законом України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – БВПД) як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. (ст.13).

Вона включає такі види правових послуг як:

  • захист;
  • здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

Згідно зі ст.10 КПК України у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб, зокрема, неповнолітні, під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Другий пункт та третій включає в себе в тому числі, представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка.

Статтею 59 КПК України визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями ст.44 КПК України.

Права та обов’язки свідка чітко зазначені в ст.66 КПК України. Слідчий/прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.

Законодавець вказав про неможливість застосування приводу так як неповнолітній може не виконати певні обов’язки в зв’язку з байдужістю дорослих.

Крім того, неможливо допитати одночасно двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним, що є позитивним у чинному законодавстві.

Порядок допиту малолітньої чи неповнолітньої особи регулюється ст.226 КПК України. Він проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Вказаним особам роз’яснюється обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Проте щодо присутності адвоката вимоги не має, який міг би слідкувати за дотриманням прав дитини, адже допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Про таку тривалість особа, що допитує не повідомляє, а тому законний представник може цього і не знати.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

Під час проведення слідчих (розшукових) дій звужується обсяг прав законного представника, педагога, психолога, лікаря, яким надається можливість за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.

Пунктом 3 частини 1 статті 232 КПК України визначено про проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування - ст.354 КПК України).

Згідно ж п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей

Статтею 63 Конституції України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Пунктами 1 та 2 ч.2 ст.52 КПК України визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним Законом покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.

Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.
Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.

Кримінальний кодекс України містить цілий Розділ XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх». Як пом’якшуюча обставина є вчинення злочину неповнолітнім. Також містить окрему Главу 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх», яка містить лише 18 статтей, проте це не є вичерпним переліком статтей, які регулюють всі питання, які виникають під час кримінального провадження щодо неповнолітнього.

Частиною 14 статті 13 КПК України передбачено розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Тому ч.3 ст.18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх ч.6 вказано критерії відбору таких суддів - наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в ч.1 ст.499 КПК України - здійснення досудового розслідування слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.