Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї в Україну, рух, розміщення ЗСУ, вчинене в умовах воєнного стану

Повна тема консультації: "Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану".

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний Кодекс України (далі - КК України)
• Закон України «Про Збройні Сили України»
• Закон України «Про розвідку»
• Закон України «Службу безпеки України»
• Закон України «Про правовий режим воєнного стану»
• Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»
• Закону України «Про інформацію»
• Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»
• Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю»

Загальне законодавче визначення поняття та юридичних складові правопорушення

Поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Поширення інформації під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України є розвідувальним органом Міністерства оборони України, який здійснює добування, аналітичне опрацювання, оброблення і надання розвідувальної інформації її споживачам у встановленому відповідно до Закону України «Про розвідку».

Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зброя - пристрої та прилади, спеціально виготовлені, конструктивно призначені та технічно придатні для неодноразового ураження живої або іншої цілі, які не мають прямого виробничого чи господарсько-побутового призначення.

Кримінально-правова характеристика вказаного кримінального правопорушення

Об’єкт правопорушення (злочину)

Родовий об’єкт злочину – суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

Безпосереднім об’єктом злочину є державна безпека України в інформаційній сфері забезпечення обороноздатності державності.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про інформацію», наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 73 від 03.03.2022 щодо заборони розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, а саме:

• найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об’єктів в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування;
• чисельність особового складу військових частин (підрозділів);
• кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їх стан та місця зберігання;
• описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об’єкти;
• інформація про операції (бойові дії), які проводяться або плануються;
• інформація про системи охорони та оборони військових об’єктів та засоби захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються (крім тих, які видимі або очевидно виражені).Порядок залучення сил та засобів до виконання бойових (спеціальних) завдань;
• інформація про збір розвідувальних даних (способи, методи, сили та засоби, що залучаються);
• інформація про переміщення та розгортання своїх військ (найменування, кількість, місця, райони, маршрути руху);
• інформація про військові частини (підрозділи), форми, методи, тактику їх дій та способи застосування за призначенням;
• інформація про проведення унікальних операцій із зазначенням прийомів та способів, що використовувались;
• інформація про ефективність сил і засобів радіоелектронної боротьби противника;
• інформація про відкладені або скасовані операції;
• інформація про зниклий або збитий літак, літальний апарат, зникле судно та пошуково-рятувальні операції, які плануються або проводяться;
• інформація про планування та проведення заходів забезпечення безпеки застосування військ (дезінформація, імітація, демонстративні дії, маскування, протидія технічним розвідкам та захист інформації);
• відомості про проведені інформаційно-психологічні операції, ті, що проводяться, а також плануються;
• інформація, яка має на меті пропаганду або виправдання широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України;
• інформація, яка може призвести до обізнаності противника про результати ракетних ударів по військових об’єктах (пунктах), якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом або іншими органами військового управління Збройних Сил України;
• інформація, яка може призвести до обізнаності противника про результати ракетних ударів по об’єктах критичної інфраструктури держави, якщо така інформація не розміщувалася органами державної влади України;
• інформація про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України чи Міністерством оборони України або в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів;
• інформація про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України;
• інформація, яка може дозволити противнику встановити конкретне місце розміщення сил і засобів підрозділів протиповітряної оборони;
• реєстраційні номери, прапори або інші позначки на озброєнні та військовій техніці іноземного виробництва, що надавалася у рамках матеріально-технічної допомоги від країн-партнерів, які безпосередньо можуть свідчити про країну походження зразка озброєння та військової техніки;
• оприлюднення фото- або відеоматеріалів зі знищеними (ураженими, пошкодженими) зразками озброєння та військової техніки іноземного виробництва, які надавалися у рамках матеріально-технічної допомоги від країн-партнерів.

Суб’єкт правопорушення (злочину)

У розумінні загальної частини КК України суб'єктом вказаного кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу України може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до статті 22 КК України за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Об’єктивна сторона правопорушення (злочину)

Об’єктивною стороною вказаного кримінального правопорушення можна характеризувати як несанкціоноване поширення інформації (усно, через месенджер, по телефону тощо хоча  б одній особі) (первинно або вторинно) про:

• Направлення, переміщення у тому числі про їх переміщення територією України:

a)    зброї;

b)   озброєння;

c)    та бойових припасів.

• Переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Дії особи (-іб) повинні бути вичинені в умовах надзвичайного, воєнного стану.

Санкціоноване, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційними джерелами країн-партнерів, поширення інформації не є кримінальним правопорушенням у розумінні статті 114-2 КК України. Тому у разі несанкціонованого поширення інформації, вчинене без дозволу вищевказаних органів влади,  саме такі дії будуть кваліфікуватися як кримінальне правопорушення.

Суб’єктивна сторона правопорушення (злочину)

Суб’єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується виною у вигляді прямого чи не прямого умислу, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання або не бажає, але свідомо припускає їх настання .

Мотиви можуть бути різні: користь, помста тощо.

Кримінальна відповідальність за скоєння кримінального правопорушення

Відповідно до частини 1 статті 114-2 Кримінального кодексу України за поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України, якщо така інформація не розміщувалася (не поширювалася) у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

За діяння, зазначені у частині 2 статті 114-2 КК України,  а саме поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану - карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Частиною 3 статті 114-2 КК України передбачено, що дії, передбачені частиною першою або другою вказаної статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з корисливих мотивів, або з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, або іншим незаконним збройним формуванням, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за відсутності ознак державної зради або шпигунства - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Відповідно до частини 5 статті 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності щодо скоєння злочину передбаченого статтею 114-2 КК України не застосовується.

Повноваження з розслідування вчинення злочину передбаченого статтею 114-2 КК України покладено на слідчих органів безпеки. У частини 2 статті 297-1 Кримінального процесуального кодексу України було передбачено також можливість здійснення спеціального досудового розслідування таких злочинів.

Крім того, на практиці при постановлені вироку судами також застосовуються  положення статтею 96-1, 96-2 КК України в частині вирішення долі речових доказів, а саме:

• згідно з частиною 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• відповідно до пункту 4 частини 1 статтею 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання;

Примінення щірого каяття за даними видами справ

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У разі, якщо матеріали провадження не містять будь-яких об`єктивних даних на підтвердження щирого каяття з боку обвинуваченої особи, окрім формального визнання своєї провини в загальних межах, то пом`якшення  покарання у вигляді «щире каяття» вважається таким, що недоведене матеріалами провадження.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід`ємними складовими щирого каяття. Такої позиції додержується й Верховний Суд у своїх чисельних рішеннях (ВС ККС №759/7784/15-к від 22.03.2018 року; № 756/4830/17-к від 09.10.2018 року).

Приклади судових рішень у данній категорій справ

Вирок Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Вирок Харківського апеляційного суду

Вирок Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Вирок Заводський районний суд м. Миколаєва

Див. також

Якщо дії особи (-іб) не можливо віднести до складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 114-2 КК України, діяння особи можуть інкримінуватися як державна зрада або шпигунство.

Шпигунство

Державна зрада