Державна зрада

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Загальне законодавче визначення поняття державної зради та її юридичних складових

Державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. (стаття 111 Кримінального процесуального кодексу України).
Суверенітет (державний суверенітет) України - верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Декларація про державний суверенітет України)
Територіальній цілісність та недоторканість – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою.
(4 статті 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй, Декларація про зміцнення міжнародної безпеки )
Обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»)
Державна, економічна та інформаційна безпека України за своєю сутністю є складовими національної безпеки України.
національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (стаття 1 Закону України "Про національну безпеку України"

Кримінально-правова характеристика державної зради

Об’єкт злочину

Родовий об’єкт злочину - суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.
Безпосередній об’єкт злочину - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.
Видовий об’єкт злочину - зовнішня та внутрішня безпеки України.

Об’єктивна сторона злочину

Об’єктивна сторона злочину визначена у трьох наступних формах:
1) Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
2) Шпигунство.
3) Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Перша форма державної зради - перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
Перехід на бік ворога може відбуватись різним чином: перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо.
Перехід на бік ворога може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід).
У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цієї форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
(стаття 1 Закону України «Про оборону України»))
Збройний конфлікт - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт).(частина 4 Воєнної доктрини України)
Друга форма державної зради - шпигунство.
Шпигунство - передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.(стаття 114 Кримінального процесуального кодексу України)).
Відомості, що становлять державну таємницю (державна таємниця, секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою. (стаття 1 Закону України «Про державну таємницю»)
Завдання з охорони держаної таємниці покладено на Службу безпеки України, яка визначена спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
(стаття 2 Закон України "Про Службу безпеки України"»), (стаття 5 Закону України «Про державну таємницю»)
Єдиною формою реєстрації в Україні відомостей, що становлять державну таємницю, є Звід відомостей, що становлять державну таємницю, який формується Службою безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць різних міністерств і відомств України та на виконання рішень суду. (стаття 1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю)
Зазначений звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджується відповідним наказом Служби безпеки України, як спеціально уповноваженим державним органом України у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
На сьогодні – це наказ Служби безпеки України «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» від 12.08.2005 № 440. Тексти зазначених наказу та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є відкритими для вільного доступу.
Злочин «державна зрада у формі шпигунства» є закінченим при вчиненні хоча б однієї із таких дій:
1) збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;
2) передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Третя форма державної зради - надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.
При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).

Суб’єкт злочину

Суб’єктом державної зради у будь-якій її формі може бути тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку. Саме за цим елементом складу злочину державна зрада головним чином відмежовується від злочину, передбаченого статтею 114 Кримінального кодексу України «Шпигунство», в якому суб’єктом виступає тільки громадянин іншої держави або особа без громадянства.

Суб’єктивна сторона злочину

Суб’єктивна сторона державної зради характеризується виною у вигляді прямого умислу, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Мотиви державної зради можуть бути різні: користь, помста, бажання полегшити виїзд на постійне місце проживання до іншої країни тощо.

Кримінальна відповідальність за скоєння державної зради

Покарання за державну зраду - позбавлення волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. (частина 1 статті 111 Кримінального процесуального кодексу України)).
Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.(частина 2 статті 111 Кримінального процесуального кодексу України)).

Особливості кримінального процесу щодо державної зради у формі шпигунства у зв’язку із наявністю відомостей, що становлять державну таємницю

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо державної зради у формі шпигунства

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.
Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 «Обов’язки громадянина щодо збереження державної таємниці» Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю. Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.(стаття 517 Кримінального процесуального Кодексу України)

Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо державної зради у формі шпигунства, яке містить державну таємницю

Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.
У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів. Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються (стаття 518 Кримінального процесуального Кодексу України)