Правові аспекти відпочинку на природі

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Водний кодекс України
• Земельний кодекс України
• Лісовий кодекс України
• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
• Закон України «Про охорону атмосферного повітря»
• Закон України «Про природно-заповідний фонд України»

Загальна інформація

Відповідно до статті 66 Конституція України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що громадяни України зобов'язані:

• берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
• не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
• вносити штрафи за екологічні правопорушення;
• компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.

Правила безпеки

Щоб уникнути лісових пожеж, необхідно дотримуватись наступних правил:

• не розводити багаття у лісі, окрім призначених для вогнищ місць;
• не засмічувати місце відпочинку;
• обгороджувати та розчищувати місце розпалення багаття;
• не розводити відкритого вогню поруч із сухою рослинністю та господарчими будівлями;
• не розкидати недопалки та сірники на суху лісову підстилку;
• стежити, щоб діти не бавилися з вогнем;
• не створювати смітники в лісі та на прилеглих землях, тим більше, не підпалювати їх;
• прибираючи місце погашеного вогнища, переконатися, що горіння відсутнє.

Якщо відпочинок проводиться поблизу водойм:

• не лишати дітей без нагляду біля води;
• не запливати далеко. Ніколи не плавати наодинці, особливо якщо особа не впевнена у своїх силах;
• температура води повинна бути не нижче +17 °С, в більш холодній перебувати небезпечно. Плавати у воді не більше 20 хвилин, причому цей час повинен збільшуватися поступово, починаючи з 3 - 5 хвилин;
• не заходити у воду в стані алкогольного сп’яніння;
• пам’ятати - відпочивати та купатися можна лише на спеціально обладнаних пляжах;
• ніколи не пірнати в незнайомих місцях;
• не наближатися до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу.

Правова відповідальність

Насамперед слід зазначити, що відносини у сфері охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів урегульовано цілою низкою нормативно-правових актів, серед яких закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон), «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд України», а також Водний, Земельний та Лісовий кодекси України і Кодекс України про надра. Кожен з цих документів регулює ту чи іншу сферу екологічних правовідносин і встановлює певні правила, що є обов’язковими для виконання усіма учасниками таких правовідносин. І цілком логічно, що якщо існують певні правила, то існують і норми, які встановлюють відповідальність за їх порушення.

Так, відповідно до статті 68 Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

• порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
• порушенні норм екологічної безпеки;
• порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;
• неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля;
• порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
• допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
• перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;
• самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
• невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
• невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;
• порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;
• невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
• відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;
• приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я;
• порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами;
• порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Особливості застосування цивільної відповідальності

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Детальніше див.: Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Адміністративна відповідальність

Проте найбільш поширена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підставою для її застосування є екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Найбільша кількість статей, у яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься у главі 7 КУпАП «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини».

Так, наприклад, відповідно до частини першої статті 57 КУпАП у випадку самовільної забудови площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків, до винної особи можуть застосовуватися адміністративні стягнення у вигляді штрафу: на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища - штраф на громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 59 КУпАП).

За порушення вимог пожежної безпеки в лісах настає відповідальність у накладенні штрафу на громадян від дев’яноста до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот сімдесяти до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шістсот тридцяти до однієї тисячі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 77 КУпАП).

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність за екологічні порушення передбачена у розділі VIII Кримінального кодексу України (статті 236-254), який повністю присвячений боротьбі з кримінальними правопорушеннями проти довкілля. У ньому наведено перелік найбільш небезпечних кримінальних правопорушень у сфері використання природних ресурсів і охорони довкілля та встановлено відповідальність за їх вчинення.

Так, відповідно до статті 236 Кримінального кодексу України порушення правил екологічної безпеки карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, - караються штрафом від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (частина перша статті 238 Кримінального кодексу України).

Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища

Спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

Див. також

• Екологічне правопорушення
• Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів в Україні
• Порушення правил екологічної безпеки
• Відповідальність за порушення екологічного законодавства