Кримінальна відповідальність за вимагання

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України (далі - КК України)
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Податковий кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"

Загальна інформація

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 189 КК України вимаганням полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Склад злочину

Об’єкт злочину

Об’єктами суспільних відносин, які охороняються статтею 189 КК України є:

• основним - право власності, тобто право власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317 Цивільного Кодексу України);
• додатковими - безпека життя та здоров’я, особистої недоторканності, честі та гідності потерпілих.

Вимагання вчиняється з приводу отримання винною особою на свою користь:

• майна, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери, тощо;
• права на майно – документ, який передбачає можливість отримати у власність майно (договір дарування, заповіт, страховий поліс, договір позики тощо);
• дій майнового характеру, внаслідок вчинення яких отримується певна майнова вигода (наприклад, вимога підвищити заробітну плату, виконання в інтересах винного певної роботи тощо).

Об'єктивна сторона злочину

Вимагання виражається у незаконній вимозі передачі:

• чужого майна;
• права на чуже майно;
• вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

При цьому, вимога повинна бути поєднана з погрозою:

• насильства (наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, вбивства тощо) щодо потерпілого чи його близьких родичів;
• обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (наприклад, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, отриманні дозволів, документів, позбавлення посади тощо);
• пошкодження чи знищення майна потерпілого чи його близьких родичів або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити приватний будинок, службовий транспортний засіб тощо);
• розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" під відомостями, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголошення яких із будь-яких міркувань є для них небажаним. До таких відомостей, зокрема, можуть належати дані про інтимні сторони життя, захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо. Погроза розголосити вказані відомості означає можливість повідомити про них будь-яким способом хоча б одній особі, якій вони не були відомі, тоді як потерпілі особи бажали зберегти їх у таємниці.

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідома для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна, права на майно, дій майнового характеру в майбутньому (через день, місяць тощо) (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

Відповідно до статті 3 Кримінального процесуальний кодекс України близькими родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

Суб'єктивна сторона злочину

Суб’єктивна сторони вимагання полягає у прямому умислі, тобто, винна особа висловлюючи погрозу бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, усвідомлює, що посягає на чуже майно чи права на майно або спонукає до вчинення будь-яких дій майнового характеру, передбачає, що потерпілому буде завдано матеріальну шкоду і розраховує на настання такого наслідку.

Винна особа діє з корисливих мотивів, маючи за мету протиправне одержання матеріальних благ за рахунок потерпілого.

Суб’єкт злочину

Суб'єктом вимагання є фізична, осудна особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення вимагання.

Кваліфікуючі ознаки вимагання

• Вимагання, вчинене повторно (частина друга статті 189 КК України).

Повторність вимагання відповідно до примітки 1 до статті 185 КК України має місце, коли вимагання вчинене після вимагання, або коли воно вчинене після злочинів, передбачених статтями 185, 186, 187, 190–191, 262 КК України.

Для повторності вимагання не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність вимагання виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 КК України).

• Вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 189 КК України).

Вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли вимагання спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку вимагання, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 КК України).

• Вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (частина друга статті 189 КК України).

Відповідно до частини 3 статті 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Також до службових осіб прирівнюються фізичні особи – підприємці у випадку, коли такий громадянин на умовах трудового договору наймає працівників для сприяння йому в здійсненні підприємницької діяльності.

• Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина друга статті 189 КК України).

У потерпілого повинно скластися враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то погроза вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень буде реалізована.

• Вимагання, вчинене з пошкодженням чи знищенням майна (частина друга статті 189 КК України), поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (частина третя статті 189 КК України), поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (частина четверта статті 189 КК України).

У вищезазначених випадках вимоги винної особи підкріплюються безпосереднім заподіянням шкоди потерпілому, зазначені дії слугують залякуванням та підтвердженням реальності виконання погрози винної особи в майбутньому у разі невиконання вимоги винної особи.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті 194 КК України.

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності").

• Вимагання, що завдало значної шкоди потерпілому (частина друга статті 189 КК України). Значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (примітка 2 до статті 185 КК України).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди у великих розмірах (частина третя статті 189 КК України), тобто, на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 3 до статті 185 КК України).

• Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах (частина четверта статті 189 КК України), тобто, на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення (примітка 4 до статті 185 КК України).

Зверніть увагу! Сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. З 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2102 грн, тобто сума одного неоподатковуваного мінімуму у 2020 році складає 1051 грн.

• Вимагання, вчинене організованою групою (частина четверта статті 189 КК України) має місце у разі, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення вимагання та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина друга статті 28 КК України).

Санкція (покарання)

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відмінність вимагання від суміжних злочинів

Відмінність вимагання від грабежу та розбою

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" при розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.

Відмінність вимагання від протидії законній господарській діяльності та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК України (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК України (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, вчинене потрібно розглядати як протидію законній господарській діяльності.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК України, відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру є вимаганням.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 760/19858/16-к (дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання. Висловлена обвинуваченим погроза застосування насильства об`єктивно не могла бути реалізована негайно (оскільки потерпіла знаходилася у відокремленому приміщенні), у зв`язку з чим з огляду на об`єктивні обставини, за яких ця погроза була висловлена, вона об`єктивно могла сприйматися потерпілою тільки як така, що може бути реалізована в майбутньому (а не негайно), скажімо, після того, як вона вийде з приміщення каси чи вокзалу, або щодо її малолітньої дитини, яка знаходиться вдома, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України).

• Вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2019 року у справі № 628/797/17 (особу визнано винною у скоєнні вимагання за ч. 2 ст. 189 КК України, вчиненого шляхом вимоги передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, розголошення відомостей, які потерпілий та його близькі родичі бажають зберегти у таємниці, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції вирок залишено без змін).

• Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 вересня 2020 року у справі № 725/2070/20 (дії особи кваліфіковано за ч. 3 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, поєднане з насильством, небезпечним для здоров`я особи, вчинене повторно, рішенням суду апеляційної інстанції вирок залишено без змін).

• Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2020 року у справі № 645/1789/19 (дії особи, крім іншого, кваліфіковано за ч. 4 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод потерпілого, а також розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, вирок не оскаржувався).

Дивись також

• Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень
• Крадіжка
• Грабіж
• Шахрайство
• Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів