Крадіжка

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Anatolii.shevchuk.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база:

Поняття крадіжки. Суб`єкт злочину.

Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, ,u>що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна:

!!! Важливо Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).


Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла14-річного віку. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном.. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її:

  • повторно;
  • за попередньою змовою групою осіб;
  • у великих розмірах;
  • в особливо великих розмірах;
  • організованою групою,
  • поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;
  • що завдала значної шкоди потерпілому.

Покарання за таємне викрадення майна.

Стаття Покарання Примітка
ч. 1 ст. 185 ККУ "Таємне викрадення чужого майна (крадіжка)" карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років
ч. 2 ст. 185 ККУ "Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб" карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк У статтях 185, 186 та 189-191 Кримінального кодексу України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 Кримінального кодексу України
ч. 3 ст. 185 ККУ "Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому" карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років У статтях 185, 186, 189 та 190 Кримінального кодексу України значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
ч. 4 ст. 185 ККУ "Крадіжка, вчинена у великих розмірах" карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років У статтях 185-191, 194 Кримінального кодексу України у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину
ч. 5 ст. 185 ККУ "Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою" карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна У статтях 185-187 та 189-191, 194 Кримінального кодексу України в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом'якшують покарання:

  • з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
  • добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
  • вчинення злочину неповнолітнім;
  • вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
  • вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;
  • вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
  • вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
  • вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
  • виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених в КК.
  • Перелік передбачених законом обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним.

Обставини, які обтяжують покарання:

  • вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
  • вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
  • вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
  • вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
  • тяжкі наслідки, завдані злочином;
  • вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
  • вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
  • вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
  • вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
  • вчинення злочину з особливою жорстокістю;
  • вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
  • вчинення злочину загально небезпечним способом;
  • вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Неприпустимим є визнання судом обтяжуючими обставинами невизнання підсудним своєї вини, відмова давати показання, відсутність щирого каяття у вчиненому злочині, тощо.

Згідно з статтею 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Кримінальний кодекс України (ККУ) передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:

  • у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 ККУ);
  • у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46ККУ);
  • у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 ККУ);
  • у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 ККУ);
  • у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 ККУ);
  • на підставі закону про амністію або акта помилування;
  • у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 97 ККУ);
  • спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 ККУ).

Виправдання — основне завдання якого полягає у поновленні порушених прав (в значенні відновлення справедливості та визнання невинуватості особи).

Згідно з статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.