Запобігання адміністративним правопорушенням

Запобігання вчиненню адміністративних правопорушень - це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян з виявлення причин та умов вчинення адміністративних правопорушень, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антигромадських установок громадян, та забезпечення під час здійснення такої діяльності прав та свобод громадян.

Відповідно до ст. 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Особливості заходів адміністративного запобігання:

• застосовуються за умови відсутності протиправного діяння;

• є профілактичними заходами;

• застосовуються з метою попередження, недопущення правопорушень;

• забезпечення громадського порядку і громадської безпеки під час надзвичайних ситуацій;

• попередження настання шкідливих наслідків у цих ситуаціях.

Крім того, слід зазначити, що чіткого переліку заходів адміністративного попередження не існує ані в законодавстві, ані в спеціалізованій літературі. Через це у законодавчих актах іноді трапляється плутанина, а в літературі можна побачити називання заходів адміністративного попередження заходами припинення.

До заходів адміністративного попередження відносять:

• перевірку документів;

• вимогу припинення окремих дій;

• огляд речей та/або особистий огляд;

• тимчасове обмеження доступу громадян до окремих ділянок місцевості;

• обмеження руху транспорту або пішоходів на окремих ділянках вулиць або автомобільних шляхів;

• закриття ділянок кордону;

• облік та офіційне застереження осіб;

• обстеження (як різновид огляду);

• право входити на територію та в приміщення підприємств, установ, організацій, житлових та інших приміщень громадян;

• обмеження прав громадян, пов'язаних із станом здоров'я, введення карантину при епідеміях та епізоотіях;

• безоплатне використання транспортних засобів і засобів зв'язку в надзвичайних ситуаціях;

• ревізування;

• контроль, наглядові перевірки;

• внесення подання про усунення умов і причин, які сприяють вчиненню правопорушень;

• огляд медичного стану осіб і санітарного стану підприємств громадського харчування;

• адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також за особами, засудженими до кримінального покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Перелік не є вичерпним.