Порядок визнання жилої будівлі аварійною (непридатною для проживання)

Нормативна база

• Житловий кодекс Української РСР
• Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
• Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення)
• СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків, затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2009 року № 21 (далі - Стандарт)
• Лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 26 лютого 2010 року № 12/20-11-213

Загальна інформація

Аварійна будівля - житловий будинок, у якого надземні конструктивні елементи, фундамент (або будинок загалом) не відповідають вимогам безпечної експлуатації або частково зруйновані та фізичне зношування (у грошовому розрахунку) будинку становить 81 – 100%.

Фізичний знос визначається за СОУ ЖКГ 2009 р.. Відповідно до цього стандарту, фізичний знос - це втрата вартості будинку в порівнянні з вартістю нового будинку зумовлена ​​частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей його елементів. Під фізичним зносом конструкцій, технічних пристроїв та будівель загалом мається на увазі втрата ними початкових техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності тощо) внаслідок дії природно-кліматичних, технічних факторів та життєдіяльності людини. Величина фізичного зношування елементів будинку визначається візуальним обстеженням з використанням деяких механізмів. В окремих випадках допускається можливість розкриття окремих конструктивних елементів – силами власника чи експлуатаційної організації. У СОУ ЖКГ 2009 надано низку таблиць, у яких чітко прописано, у яких випадках фізичне зношування дорівнює 0-20%, у яких 21-40%, при яких 41-60%, 61-80%, ну а при яких і зовсім - непридатний – 81-100%. Є окремі таблиці для різних елементів житла - фундаментів, для печей, стін, дахів, перегородок, сходів тощо, і кожен елемент має свою питому вагу, для кінцевого висновку про аварійність будинку

Порядок визнання будинку аварійним Постанова №189 регулює порядок проведення огляду житлових будинків, щодо їхньої аварійності (непридатності для проживання). Під час огляду перевіряється:

1. двір будинку та елементи його благоустрою;
2. фундаменти, підвали;
3. стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо);
4. стикові з'єднання у великопанельних житлових будинках;
5. дах будинку та обладнання на ньому (димові та вентиляційні канали тощо);
6. ліфти та їхнє обладнання;
7. поверхи житлового будинку, включаючи їхні конструкції;
8. інженерне обладнання (пункт 2 Положення).

Так, згідно з пункту 3 Положення обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю громадськості. У разі необхідності до обстеження стану жилих будинків залучаються фахівці проектних і науконо-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Якщо експлуатація   будинків   відомчого  або   громадського житлового    фонду   здійснюється    безпосередньо    відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за  клопотанням   такого   підприємства,   установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною  організацією,   визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Фізичний знос житлових будинків

Фізичний знос - втрата вартості будинку порівняно з вартістю нового будинку, зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей його елементів (пункт 3.3. розділу 3 Стандарту).

Під фізичним зносом конструкцій, технічних пристроїв і будинків у цілому мається на увазі втрата ними первісних техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності і т. ін.) внаслідок дії природно - кліматичних, технічних факторів та життєдіяльності людини (пункт 4.5. розділу 4 Стандарту).

Приблизна шкала оцінки зносу елементів будинку
фізичний знос %	Оцінка технічного стану	Загальна характеристика технічного стану
0-20	добрий	Пошкоджень і деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту
21-40	задовільний	Елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії
41-60	незадовільний	Експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту
61-80	ветхий	Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих – дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій
81-100	непридатний	Елементи будинку знаходяться у зруйнованому стані. При зносі 100% залишки елемента повністю ліквідовані

Порядок визнання житлового будинку непридатним для проживання або аварійним

Визнання будинку аварійним – це складна технічна процедура, яка незмінно призводить до розселення мешканців.

Визнання жилого будинку непридатним для проживання врегульовано статтею 7 Житлового кодексу Української РСР та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/189-84-%D0%BF Положенням, та питання ж обстеження стану для визнання будинку непридатним для проживання регулюється також, досить раритетною, Постановою Ради міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. №189 “Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання житлових будинків та житлових приміщень непридатними для проживання"

Щоб будинок був визнаний непридатним для проживання в ньому має бути виявлено наявність шкідливих факторів навколишнього середовища, які впливають на здоров'я людини або його життя.

Підстави для визнання житлового будинку аварійним:

1. Погіршення стану несучих і другорядних конструкцій, пов'язане з техногенними або природними катаклізмами, якщо, звичайно, руйнування не можуть бути усунені, а цілісність споруди відновлена;
2. Зміни у мікрокліматі житлового приміщення;
3. Руйнування будівлі через фізичне зношування;
4. Відсутність інженерних комунікаційбез яких неможлива нормальна життєдіяльність;
5. Сильне осідання багатоквартирного будинку: половина першого поверху знаходиться нижче за рівень землі;
6. Перевищення допустимого рівня шуму у приміщенні ;
7. Спорудження розташовується в районі постійних затоплень, які не можуть бути усунені та запобігані жодним діям спеціальних комунальних служб.

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Алгоритм дій:

→ Мешканці житлового будинку мають звернутися із заявою про обстеження будинку (бажано колективно) до власника (балансоутримувача) будинку.

→ Власник (балансоутримувач) будинку звертається до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з проханням щодо обстеження стану житлового будинку.

→ Для  обстеження стану жилих будинків,    виконавчий комітет  відповідної місцевої  Ради народних  депутатів  призначає комісію  в  такому складі:  заступник голови  виконавчого  комітету місцевої   Ради (голова   комісії),  начальник   управління  (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого  комітету  місцевої Ради (заступник   голови   комісії), представник  органу  або закладу санітарно-епідеміологічної    служби,     представник     відділу (управління)  у справах  будівництва  і архітектури  виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного  пожежного нагляду,  депутат  місцевої Ради,  інженер житлово-експлуатаційної    організації     (секретар     комісії), представник громадського будинкового комітету. При обстеженні   стану   жилих  будинків    відомчого    або громадського  житлового фонду до складу комісії включається також представник органу, який здійснює управління відповідним фондом. Також до складу комісії можуть бути залучені в установленому порядку фахівці проектних, науково-дослідних та інших організацій.

→ Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості.

Якщо під час планових або позапланових обстежень цих будинків виявиться їхня невідповідність санітарним і технічним вимогам, які можна й доцільно ліквідувати шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація, у віданні якої перебуває житловий фонд, повинна позитивно вирішити питання про проведення такого ремонту (пункт 5 Положення).

→ У разі неможливості й недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до уповноваженого органу пропозицію про визнання жилого будинку таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам і є непридатним для проживання та додаються документи:

1. акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;
2. технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;
3. висновок проектної або науково-дослідної організації (у разі необхідності) щодо технічного стану жилого будинку та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку;
4. висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку санітарним нормам.

→ Для обстеження стану житлових будинків виконавчий комітет відповідної місцевої ради призначає спеціальну міжвідомчу комісію, яка:

• розглядає подані житлово-експлуатаційною організацією документи;
• обстежує стан жилого будинку (жилого приміщення) та складає акт обстеження технічного стану будинку;
• перевіряє обгрунтованість висновків про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення). У випадках, коли за висновком комісії виявлені під час обстеження стану жилого будинку (жилого приміщення) негативні фактори можуть бути усунені шляхом проведення капітального ремонту будинку (приміщення), матеріали обстеження передаються житлово-експлуатаційній організації для проведення в установленому порядку необхідного ремонту;
• встановлює причини незадовільного стану жилого будинку (жилого приміщення) і при наявності вини в цьому службових осіб ставить питання про притягнення їх до відповідальності;
• при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання (аварійним) вносить виконавчому комітетові місцевої ради пропозицію з проектом відповідного рішення (пункт 7 Положення).

→ Виконавчий комітет відповідної місцевої ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання (пункт 8 Положення).

→ Якщо будинок визнано аварійним Розрізняють різні типи житлового фонду. РК, у статті 4, розрізняє:

• державний житловий фонд: житлові будинки та житлові приміщення у будинках, що належать державі;
• громадський житловий фонд: житлові будинки та житлові приміщення у будинках, що належать кооперативним організаціям, їхнім об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям;
• фонд житлово-будівельних кооперативів: житлові будинки, що належать до житлово-будівельних кооперативів;

приватний житловий фонд: житлові будинки (частини будинків); квартири, що належать громадянам на праві приватної власності;

житловий фонд соціального призначення: квартири у багатоквартирних житлових будинках, садибні (одноквартирні) житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях усіх форм власності, які надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту. Від того, до якого саме житлового фонду віднесено будинок і залежить, хто відповідальний за нормальний технічний стан будинку, та хто зобов'язаний проводити аналіз його придатності, ремонт та благоустрій.

Так, згідно з Постановою №189, житлові будинки державного та громадського фонду мають обстежуватися не менше ніж 1 раз на 5 років. Відповідно до статті 7 ЖК - непридатні для життя житлові будинки та приміщення можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (прим. - після набрання чинності нещодавнім законопроектом 4284 - просто "ради"). Власне, сьогодні ці функції покладаються на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статей 110 та 112 ЖК визначено, що громадяни виселяються з житлових будинків державного та громадського житлового фонду з наданням іншого упорядкованого житлового приміщення, якщо: будівля, в якій знаходиться житлове приміщення, підлягає знесенню; будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом; будинок (житлове приміщення) підлягає переобладнанню на нежитловий. Якщо будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом. Виселеним надається інше упорядковане житлове приміщення залежно від належності будинку або виконавчим комітетом (органом) місцевої ради або державною, кооперативною чи іншою громадською організацією, а у разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією – виконавчим комітетом (органом) місцевої ради. Потрібно розуміти, яке житло вважається упорядкованим. У статті 50 ЖК дається визначення, що житло, що надається громадянам для проживання, має бути упорядкованим щодо умов даного населеного пункту та відповідати санітарним та технічним вимогам. Як бачимо з актуальних стандартів - потрібно розрізняти поняття "старе житло" (яке вимагає ремонту), "непридатне (аварійне) житло" (яке практично неможливо або недоцільно відновлювати). І те, й інше навряд чи можна назвати упорядкованим, проте якщо перше підлягає ремонту, то друге – лише заміні. Гарним прикладом судової практики щодо житла комунальної власності (фактично державний житловий фонд) є нещодавня Постанова КМР ЗС у справі № 438/887/16-ц від 05.08.2020 р., в якій інваліди змушені були знаходити житло, оскільки проживати у квартирі 3,2 кв.м. після пожежі - вони не могли: там взагалі були відсутні газ, світло, вода тощо. Зрозуміло, після пожежі квартира була в аварійному стані. Але місцева рада так і не надала тимчасового житла. А на прохання привести квартиру у належний стан – не діяла. У результаті - суд апеляційної інстанції зобов'язав виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області привести квартиру у стан, що відповідає вимогам статті 50 ЖК, та зобов'язав - доки спірна квартира ремонтуватиметься - надати сім'ї житлове приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідає санітарним та технічним вимогам.

Щодо приватного житлового фонду. Насамперед визнання приватного будинку непридатним для проживання дає право, згідно з положеннями статті 132-1 ЖК – отримати тимчасове житло. До фондів житла для тимчасового проживання відносяться житлові приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання. Такі приміщення надаються - у тому числі - громадянам, які змушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, що загрожують стану та безпеці відповідного житла. Нове житло має відповідати санітарним та технічним вимогам. Житлова площа у житлових приміщеннях із фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках. Відповідно до статті 132-2 ЖК житлові приміщення із фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам:

• за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання та їхній сукупний дохід є недостатнім для придбання або оренди іншого житлового приміщення;

першочергове право на забезпечення житловим приміщенням із фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність та особи пенсійного віку; громадяни, яким надано житлове приміщення із фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього житлового приміщення, здавати його у найм або вселяти у нього інших мешканців; житлові приміщення із фондів житла для тимчасового проживання надаються строком до 1 року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення придбати альтернативне місце проживання; детальний порядок надання такого житла передбачено у Постанові від 31 березня 2004 р. №422 “Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання та користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання”

Судова практика

• Рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2019 року у справі "Брайловська проти України"
• Постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19 (щодо відселення мешканців гуртожитку під час проведення капітального ремонту жилої будівлі)

Див. також

• Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення
• Виселення з квартири наймача
• Порядок надання жилої площі в гуртожитках. Виселення з гуртожитків