Виникнення права власності на скарб

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Кримінальний кодекс України
• Закон України "Про охорону культурної спадщини"
• Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"

Поняття скарбу

Відповідно до ч.1.ст.343 Цивільного кодексу України скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.

Важливо зазначити, що на відміну від знахідки, речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом.
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:

• особа, яка виявила скарб;
• власник майна, у якому скарб був прихований;
• органи поліції;
• органи місцевого самоврядування;
• відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.

Набуття права власності на скарб

Ч. 2, 3, 4 ст. 343 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна. Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.

У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:

1. оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;
2. предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;
3. предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;
4. складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;
5. старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;
6. манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;
7. унікальні та рідкісні музичні інструменти;
8. різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;
9. рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;
10. рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;
11. зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;
12. рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології;

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено чіткої процедури передачі знайденого скарбу уповноваженим органам, не визначено порядку виплати винагороди.

Вартість скарбу встановлюється на підставі оцінки експертних комісій з питань повернення культурних цінностей, створених Міністерством культури та інформаційної політики України.

Положення ст. 343 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

Судова практика

Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.
В Апеляційному суді Тернопільської області “шукач скарбів” просив змінити вирок

Вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.12.2020 року у справі № 598/1956/20 (провадження № 1-кп/598/296/2020)

Відповідальність за приховування скарбу

Відповідно до ст.193 Кримінального кодексу України незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, - карається штрафом від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.
Слід зазначити, що особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність можуть становити як окремі твори, речі тощо, так і колекції, предметів, які набувають такої цінності лише у своїй сукупності (наприклад, зібрані за певними ознаками стародавні монети, поштові марки, предмети побуту, виробництва, книги тощо, які в окремих примірниках можуть і не являти особливої історичної, наукової, художньої, культурної цінності).