Виникнення права власності на скарб

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Dmytro.perepelytsia.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
  2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV
  3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III
  4. Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III

Поняття скарбу

Відповідно до ч.1.ст.343 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.

Скарб.jpg

Важливо зазначити, що на відміну від знахідки, речі, які є скарбом, не вибули з володіння власника поза його волею (не були втрачені), а були спеціально заховані ним у землі або іншим способом.
Не є скарбом речі, власник яких невідомий або не втратив право власності на них за законом (не минули строки набувальної власності).

Суб'єктами відносин власності з приводу скарбу можуть бути:

  • особа, яка виявила скарб;
  • власник майна, у якому скарб був прихований;
  • органи поліції;
  • органи місцевого самоврядування;
  • відповідальний державний орган, уповноважений вести облік, зберігати та вчиняти інші дії щодо розпорядження пам'яткою історії та культури.

Набуття права власності на скарб

Ч. 2, 3, 4 ст. 343 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна. Якщо раніше скарб вважався власністю держави, то тепер він поступає у власність особи, якій належить майно, де був схований скарб, та особи, що його знайшла.

У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

 Відповідно до  ст. 1 Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III культурна спадщина -  сукупність  успадкованих  людством  від  попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини. Об'єкт культурної   спадщини   -   визначне   місце,  споруда (витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов'язані  з  ними рухомі  предмети,  а  також  території  чи  водні об'єкти (об'єкти підводної  культурної  та  археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні  або  створені людиною об'єкти незалежно від стану   збереженості,   що  донесли  до  нашого  часу  цінність  з археологічного,     естетичного,    етнологічного,    історичного, архітектурного,  мистецького,  наукового  чи  художнього погляду і зберегли  свою автентичність.

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

Положення ст. 343 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

Судова практика

Судова практика розгляду спорів, предметом яких є скарб, установлена лише щодо розгляду судами спорів про передачу права власності на культурні пам’ятки відповідному державному органу з питань охорони культурної спадщини. Точніше кажучи, суди в таких справах приймають єдине можливе рішення – витребувати майно , яке особа набула на підставах, як безхазяйних речей, однак яке становить певну культурну та історичну цінність.

Відповідальність за приховування скарбу

Відповідно до ст.193 Кримінального кодексу України привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу,- карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. Особлива історична, наукова, художня, культурна цінність скарбу визначається у кожному конкретному випадку на підставі експертного висновку з урахуванням не лише їх вартості у грошовому вимірі, а й значення для історії, науки, культури. Формальною ознакою особливої історичної, наукової, художньої чи культурної цінності майна може бути, зокрема, визнання його національним надбанням України.