Порядок відшкодування надміру виплаченої заробітної плати

Текст заголовка

Нормативна база

• Конституція України
• - КЗпП – Кодекс законів про працю України
• - Цивільний кодекс України
• - Постанова ВСУ № 13 – Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
• - Закон України «Про оплату праці»
• - Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. №323
• - Лист міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2009 р. N 248/06/186-09 «Щодо порядку повернення сум, зайво виплачених унаслідок лічильної помилки»

Загальні положення

Заробітна плата

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати

Основна заробітна плата.
Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

  Додаткова заробітна плата.

Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

{Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 848-VIII від 26.11.2015} ( Закон України «Про оплату праці» ст.1,2)

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. №323, заробітна плата поділяється на основну та додаткову. Крім того, бувають ще й інші, так звані заохочувальні та компенсаційні виплати.

Винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) - це основна заробітна плата.

Винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, за винахідливість, за особливі умови праці - це додаткова заробітна плата.

Винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства, - це заохочувальні та компенсаційні виплати.

Таким чином, виплата премії, наприклад, з нагоди ювілею фірми належить до заохочувальних та компенсаційних виплат. Законом України від 24.03.95 р. №108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі. А якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників. Обов’язковість укладення колективного договору передбачена і Кодексом законів про працю України (далі - Кодекс). Зокрема, його статтею 11 визначено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Виходячи з умов статті 13 Кодексу можна сказати, що умови проведення доплат, надбавок, премій тощо встановлюються колективним договором. Отже, премія з нагоди ювілею підприємства не є обов’язковою виплатою і виплачується підприємством тільки тоді, коли вона обумовлена в колективному договорі.

Відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених.

    Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі та організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, у рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених упунктах 3, 5, 6 статті 36 тапунктах 1, 2,5 статті 40 Кодексу законів про працю України, а також при направленні на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації ( ст.136 КЗпП).

    За наявності у власника права здійснювати відрахування із заробітної плати працівника з метою повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, він може видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.

Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки власник у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду.

Види помилок

Помилки, пов'язані з надлишковою виплатою заробітної плати:

      Лічильні помилки

До лічильних помилок належать
неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп’ютерну програму, які не вимагають правової оцінки, помилки в результаті збою бухгалтерської програми, при застосуванні бухгалтерської програми одержано невірний (завищений) результат під час нарахування зарплати, механічна помилка при введенні даних до бухгалтерської програми, оклад введено в більшому розмірі, пропущено цифру утриманого ПДФО (внеску до фондів), невірно набрано число тощо. Не можуть вважатися лічильними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору;

    Нелічильні помилки:

- помилково застосовані норми законодавства; - оплачено відпустку більшої тривалості, ніж належить, в результаті чого сума відпускних є завищеною; - внаслідок помилкового трактування норм закону із зарплати утримано внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування в меншому розмірі і, як наслідок, грошей на заробітну плату видано більше і таке інше. - помилково застосовано норми внутрішніх розпорядчих документів підприємства, у т. ч. колективного договору; - нараховано та виплачено працівникові надбавку, яку йому не встановлено; - помилково нараховано та виплачено премію працівникам без відповідного розпорядження керівника підприємства тощо.

     Якщо пропущено місячний термін для видання наказу про відрахування надмірно виплаченої суми, її можна утримати із заробітної плати працівника у наступних періодах тільки за наявності його згоди. Для цього працівник має написати відповідну заяву. У зазначеній ситуації утримання надмірно нарахованої суми коштів без отримання згоди працівника є порушенням законодавства України.
     

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати працівників.

    При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
    При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
    Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.{Стаття 128 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 3546-11 від 10.02.87; Законами № 263/95-ВР від 05.07.95, № 2056-III від 19.10.2000}
== Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат ==

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (ст.129 КЗпП України).

Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником

  Стаття 136 Кодексу законів про працю України містить порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації.
  Зокрема, покриття шкоди працівниками у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого у порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
  Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого у порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди та звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у порядку, передбаченому законодавством.
  У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
  Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого у порядку підлеглості органу.

  У ст. 1215 ЦК України є така норма: не підлягає поверненню, зокрема безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

  У випадку, якщо роботодавець все ж утримав надмірно виплачені суми заробітної плати без згоди працівника, незважаючи на пропуск місячного терміну або на те, що помилка не є лічильною, працівник має право звернутися до суду у зв’язку з неправомірними діями роботодавця, який порушив норми чинного законодавства України.

«»